+44 (0) 800 123 4567 No.1 Abbey Road London, W1 ECH, UK

Грань-прі

 

«На практиці виникає питання про те, де проходить межа між активною позицією сторони і зловживанням процесуальними правами», - Віктор Барсук, старший партнер EQUITY, оцінив досягнення і проблеми судової реформи.

 

Головною візитною карткою нинішньої судової реформи стало створення нового Верховного Суду (ВС). Що показує досвід його практично річної роботи: чи вдалося виправдати надії юристів і бізнесу на відновлення довіри до українського правосуддя?

Безумовно, створення нового Верховного Суду стало головною подією всієї судової реформи. Адже повне перезавантаження найвищого судового органу країни - найбільш доступна для огляду і зрозуміла для суспільства зміна в сфері правосуддя. Фактичне поглинання ВС вищих спеціалізованих судів, пряме попадання до складу суддів ВС вчених і адвокатів (незважаючи на їх невелику кількість), сам процес відбору кандидатів в ВС, що нагадує телевізійне «реаліті-шоу» та прийняті під початок роботи ВС оновлені процесуальні кодекси - все це в сукупності дає формальний сигнал, що реформа відбулася.

Реалізований в Україні конкурсний порядок відбору суддів в ВС, на думку багатьох міжнародних експертів, є безпрецедентно відкритим. Незважаючи на це, в суспільстві залишається багато незадоволених призначенням тих чи інших кандидатів. Більш того, інформація про суддів, що з'явилася в загальному доступі робить їх вкрай уразливими.

Якщо ж говорити про практичні результати роботи нового ВС, то вони досить неоднозначні і суперечливі. Багато в чому це пов'язано з великим навантаженням на суддів. Як наслідок, ми часто стикаємося із затягуванням термінів розгляду справ, зловживанням судом повноваженнями щодо письмового провадження.

З позитиву можна відзначити відкритість суддів (багато в чому за рахунок нових кадрів - адвокатів і вчених), готовність публічно коментувати і пояснювати судову практику.

Як би там не було, відновлення довіри до судової влади є комплексним завданням, рішення якого вимагає значних правових і організаційних зусиль, кадрових і часових ресурсів, а головне - готовності самого суспільства.

Наскільки ефективною виявилася нова організаційна структура ЗС?

З одного боку, зміна структури касаційної інстанції і створення в складі ЗС Великої палати, безумовно, крок вперед до єдності судової практики. Адже сама Велика палата складається з представників всіх касаційних судів, при цьому її висновки є обов'язковими при вирішенні справи з аналогічних питань. З іншого боку, механізм передачі справи на розгляд Великої палати не є прозорим, що служить грунтом для зловживань як сторонами, так і судом. Наприклад, сторони використовують такий механізм для затягування розгляду справи, зокрема, з посиланням на порушення правил предметної або суб'єктної юрисдикції, що є автоматичною підставою для передачі справи на розгляд Великої палати.

В рамках процесуального етапу судової реформи одна з основних ставок робилася на створення механізмів недопущення зловживання процесуальними правами. На ваш погляд, де проходить межа між зловживанням процесуальними правами і активною позицією адвоката в судовому процесі?

Межа, про яку ви говорите, дуже суб'єктивна і залежить від конкретних обставин справи, сприйняття судді, а також переконливості аргументів сторони, яка застосовує те чи інше право.

Механізм недопущення процесуальних зловживань дійсно істотно змінився. Досить навести як приклад лише розмір штрафу за зловживання процесуальними правами, який сьогодні, наприклад, в господарському процесі становить від одного до десяти прожиткових мінімумів за первинне зловживання і від п'яти до п'ятдесяти - за повторне зловживання.

Не можна не відзначити, що монополія адвокатури на судове представництво також вплинула на дисципліну представників в процесі, адже крім штрафу адвокат може бути притягнутий ще й до дисциплінарної відповідальності, аж до втрати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На практиці досить часто виникає питання про те, де проходить межа між активною позицією сторони (її представника) і зловживанням процесуальними правами. У зв'язку з солідним розміром штрафу і відсутністю чіткого визначення поняття «зловживання», передбачений законодавцем механізм нерідко використовується судом, як спосіб тиску на сторін або їх представників. І деколи доводиться мати справу вже з «зловживанням» дискреції з боку суду.

З точки зору адвоката, які нові процесуальні механізми довели свою ефективність на практиці, а які, навпаки, виявилися неробочими?

Нові кодекси передбачають ряд нових процесуальних механізмів, більшість яких істотно спрощують процес і сприяють захисту прав та інтересів сторін. Наприклад, інститут зустрічного забезпечення. За час дії попередніх процесуальних кодексів ми переконалися, що інститут забезпечення позову недобросовісні сторони часто використовували як спосіб тиску на протилежну сторону за допомогою блокування її господарської чи іншої діяльності. Механізм зустрічного забезпечення не виключив можливості зловживання процесуальними правами шляхом необґрунтованого забезпечення позову, проте істотно знизив кількість таких забезпечень. Адже в даному випадку недобросовісна сторона, розуміючи ризик зустрічного забезпечення, добре подумає, перш ніж просити суд про забезпечення позову.

Неоднозначне враження ще від однієї новели - свідчення свідків у господарському процесі. На практиці ми неодноразово стикалися з клопотаннями протилежної сторони про виклик свідків в судове засідання. Практично всі такі клопотання відхилялися судом. Причина їх відхилення була викликана не стільки недосконалістю даної норми, скільки неправильним трактуванням опонентами статті 89 ГПК України, яка в якості підстави для виклику свідка передбачає обов'язкову наявність його заяви, зміст якого суперечить наявним у справі доказам. Однак іноді сторони про це забувають і просять викликати свідка при відсутності такої заяви.

«Доступність. Оперативність. Якість»- чи працює ця нова формула ефективності судового процесу на практиці?

Доступність. Судити про доступність правосуддя, коли в деяких районних судах вакантні всі посади суддів, а сторони спору по суті знаходяться в підвішеному стані і не можуть активно впливати на що-небудь, не доводиться. Крім того, ряд нововведень, спрямованих на зниження завантаженості суддів, мають зворотну сторону і в якійсь мірі обмежують доступ громадян до судового процесу.

Оперативність. Цей компонент, як і попередній, знаходиться в безпосередній залежності від матеріально-технічної бази суду, комплектності суддівського корпусу і, звичайно ж, навантаження на суддів. Що стосується нормативних передумов для оперативності, то вони є, але все ж слід пам'ятати, що час - найкращий перевіряючий істинності тих чи інших дій.

Якість. При наявності в нових процесуальних кодексах великої кількості оціночних категорій на перший план виходить якісно прописана мотивувальна частина судового рішення. У цьому аспекті слід виділити позитивні тенденції в рішеннях Верховного Суду, нову структуру судового рішення в частині її інтуітивності оптимальності застосування. Але Верховний Суд - це тільки верхівка айсберга судової системи, і в цій частині все-таки великі надії пов'язані з тим, що естафету від Верховного Суду візьмуть суди нижчих інстанцій.

 

 

 

1140
Віктор Барсук