Резолютивка Олега Маліневського про дефіцит кадрів в судочинстві
Резолютивка Олега Маліневського, віцепрезидента Асоціації адвокатів України та партнера EQUITY, про дефіцит кадрів в судочинстві.
Q: В яких судах найбільш гостро відчувається дефіцит суддів, які його основні причини та шляхи їх усунення?
A: Юрисдикційно найгостріше нестача суддів відчувається в загальних судах, ланково – в місцевих та апеляційних. Проте дефіцит суддів є системною проблемою та є наслідком непослідовної та популістської політики в сфері правосуддя. Більш конкретні причини: 1) недолуга спроба неконституційно перезавантажити ВККС; 2) популістичні загравання з оплатою праці/пенсійним забезпеченням суддів; 3) безвідповідальна піар атака на судову владу політиків, ЗМІ та активістів; 4) тотальне декларування та загроза фізичній безпеці суддів; 5) недофінансування судів; 6) надмірне навантаження та інші причини. Як наслідок – нестача мінімум 30% суддів, і цифра продовжує рости.
Q: Який вплив на ситуацію мала проблема з ВККС та що гальмує прийняття необхідних законодавчих змін щодо її вирішення?
A: Це один з основних факторів дефіциту, який унеможливлює доступ до системи нових кадрів. Причина цієї проблеми як і її вирішення лежить виключно в законодавчій площині. Законопроектом 1008 законодавець відкрив «скриньку Пандори», зруйнувавши нормально працюючий і на той час «відреформований» орган, до якого абсолютно логічно входили і адвокати. Далі було закономірне рішення КСУ, необхідність змін щодо приведення законодавства у відповідність Конституції, і врешті решт старі граблі про конкурсно-етичні комісії. В цьому корінь проблеми та найвища температура дискусії щодо долі ВККС, зокрема за трьома законопроектами серії 3711.
Q: «Міжнародні експерти» в роботі ВККС: право чи політика, вплив цього питання на кадровий дефіцит?
A: Я за найвищі міжнародні стандарти у судочинстві, за врахування рекомендацій міжнародних експертів (наприклад, «Венеціанської комісії») щодо шляхів покращення якості правосуддя, та навіть в окремих випадках за жорстку політичну реакцію міжнародних партнерів при бездіяльності нашої влади. Водночас я проти підміни понять, коли «міжнародні експерти» (а фактично іноземні громадяни не завжди навіть з юридичною освітою) перебирають функції конституційних органів, стаючи державною владою, коли замість рекомендацій щодо принципів роботи державних органів нам нав’язують конкретні персоналії. При цьому механізм визначення «експертів» є досить непрозорим та заплутаним, що створює окрему проблему для початку роботи та подальшої життєздатності цього інституту.
Q: Чи виправданим є тимчасове покладення повноважень ВККС на ВРП?
A: Готовий підтримати досить поширену в професійній спільноті думку, що тимчасове виконання ВРП повноважень ВККС на ВРП може бути чи не єдиним ефективним швидким заходом вирішення значної частини проблем відсутності ВККС. І питання не лише в рівні довіри до ВРП, що є суб’єктивною категорією, а в тому, що ВРП на разі є чи не єдиним легітимним та конституційно сформованим органом у цій сфері. Проте для цього також необхідно внести відповідні законодавчі зміни. До речі відповідний законопроект 4055 вже існує і має великі шанси на підтримку в сесійній залі.
Q: Гарантії незалежності суддів та кадровий дефіцит. Якою має бути роль держави та громадськості?
A: Подолання кадрового дефіциту неможливе без дієвих гарантій незалежності суддів. Обов’язок держави – забезпечити кожному судді умови, зокрема фізичну безпеку і матеріальний комфорт, за яких фокус його уваги буде сконцентрований виключно на відновленні справедливості та верховенства права в кожній конкретній справі. Держава, професійна спільнота та суспільство в цілому повинні дійти згоди щодо єдиної концепції розвитку правосуддя, яка би: а) виступила квазі суспільним договором у сфері правосуддя; б) додала визначеності у майбутні перспективи професії та заспокоїла суддів; б) припинила будь-які подальші спекуляції та потік бруду щодо професії судді.
* Резолютивка - новий формат ААУ у вигляді коротких питань і відповідей (Question&Answer) про актуальні проблеми правничого життя.