Визначення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій щодо приховування банкрутства

Кожен бізнес може зіткнутися з проблемою неспроможності виконати взяті на себе зобов'язання. Особливо актуальним це питання стає в умовах світової кризи.

Розглянемо, у чому пролягає межа між тимчасовими фінансовими труднощами підприємства і загрозою банкрутства, а також відповімо на питання, хто і як повинен відповідати за неплатоспроможність підприємства.

Вже не такий новий Кодекс України про процедури банкрутства (далі - Кодекс) не містить чітких вимог до розміру або безспірності грошових вимог для ініціювання справи про банкрутство.

Ініціювати процедуру банкрутства може як кредитор, так і сам боржник при наявності ознак неспроможності підприємства.

Кодекс наводить визначення поняття "неплатоспроможність" - це нездатність боржника після завершення терміну виконати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через процедуру банкрутства.

Так, за відсутності виконання зобов'язань боржником в належному обсязі і у визначений термін кредитор має право, крім звернення до суду з позовом до боржника, звернутися до суду із заявою про визнання боржника банкрутом і стягнення своєї кредиторської заборгованості в порядку процедури банкрутства.

При цьому кредитор має право обрати ту процедуру, яка буде більш вигідною для нього. До заяви кредитора повинні додаватися наступні документи:

• докази сплати судового збору;
• докази авансування винагороди арбітражному керуючому в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за три місяці виконання повноважень;
• докази відправки боржнику копії заяви;
• інформація про розмір вимог кредитора.

При цьому варто відзначити, що закон не вимагає від ініціюючого кредитора подання разом з такою заявою будь-яких інших банківських або податкових документів в підтвердження розміру заборгованості боржника. В даному випадку кредитор не зобов'язаний доводити реальність заборгованості боржника, це робить сам боржник в суді.

Якщо ж із заявою про банкрутство звертається сам боржник, то він зобов'язаний подати разом із заявою докази своєї неплатоспроможності, перелік кредиторів та перелік всього майна боржника.

Після відкриття провадження боржник може подати до суду докази своєї спроможності, виконати вимоги кредитора і погасити заборгованість. У такому випадку суд закриває справу про банкрутство ще в підготовчому засіданні. Якщо ж кредитор не подасть докази своїх фінансових можливостей виплатити борг і не оскаржить його наявність, суд переходить до наступного етапу процедури банкрутства.

Таким чином, наявність ознак неплатоспроможності досліджується судом після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Що стосується відповідальності посадових осіб і самого засновника за приховування ознак неплатоспроможності свого підприємства, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 6 ст. 34 Кодексу боржник зобов'язаний в місячний термін звернутися до суду з заявою про порушення провадження у справі в разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконати грошові зобов'язання в повному розмірі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

При цьому, якщо керівник боржника допустив порушення даних вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора. Дане питання буде розглядатися судом при здійсненні провадження у справі. Отже, солідарна відповідальність керівника боржника залежить від моменту виникнення загрози неплатоспроможності, який встановлюється судом.

З моменту визначення судом моменту виникнення загрози неплатоспроможності та факту несумлінності керівника кредитори отримують право звернутися зі своїми вимогами до такого керівника. Дані вимоги повинні бути виражені в рамках затвердженого судом реєстру кредиторів.

Так, кредитори мають право звернутися із заявою про солідарне стягнення боргу з керівника боржника у відкритому провадженні про банкрутство такого боржника. При цьому дане стягнення можливе тільки після пред'явлення вимоги до основного боржника. Якщо основний боржник відмовиться виплатити борг, кредитор має право вимагати виплату від керівника боржника. На практиці така процедура не є успішною тенденцією для виконання господарськими судами.

Тим не менш, щоб запобігти застосуванню вищезгаданої солідарної відповідальності до керівника, останній повинен неодмінно після виявлення загрози неплатоспроможності підприємства направити його засновникам офіційне письмове повідомлення про ситуацію і підняти питання про ініціювання зборів кредиторів у зв'язку з загрозою банкрутства.

Крім того, існує адміністративна відповідальність посадових осіб за вчинення вищевказаних діянь. Так, відповідно до ст. 164-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення умисне приховування засновниками або директором юридичної особи стану фінансової неплатоспроможності шляхом подачі недостовірних відомостей або неподання в установлений строк заяви про порушення справи про банкрутство боржника, якщо це заподіяло збитки підприємству, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак дана санкція не користується популярністю в застосуванні, оскільки довести зв'язок завданих підприємству збитків з діями керівника або засновника на практиці досить складно.

ВИСНОВОК:

Таким чином, основними ознаками неплатоспроможності підприємства є наявність у останнього невиконаного в строк зобов'язання і відсутність коштів для їх виконання. При цьому, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконати зобов'язання перед іншими, підприємству загрожує банкрутство, а також його посадові особи можуть понести адміністративну відповідальність і солідарно відповісти перед вимогами кредиторів.