Рішення КСУ. У чому його унікальність і чому його не варто переоцінювати
Шквал критики, політичних заяв і взаємних звинувачень спричинило останнє рішення Конституційного суду від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020.
Ним визнано неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, якою було передбачено кримінальну відповідальність за декларування неправдивої інформації.
Логіка КСУ в цій частині зводиться до тези, що за декларування неправдивої інформації має наступати адміністративна, дисциплінарна або інші види відповідальності, крім кримінальної.
Цього ж разу КСУ продемонстрував новий підхід. Хочу нагадати, що дотепер різновиди злочинів (статті Особливої частини Кримінального кодексу) визначалися неконституційними лише два рази:
- рішенням КСУ від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, коли було визнано неконституційною статтю 368-2 Кримінального кодексу України про незаконне збагачення;
- рішенням КСУ від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 було визнано неконституційною статтю 375 Кримінального кодексу України — винесення суддею (суддями) свідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Під час визнання неконституційною статті 368-2 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу КСУ зазначив недосконалість викладення цієї норми через ризик порушення принципу невинуватості, оскільки на особу може бути покладено обов’язок доводити законність походження власних активів.
Положення статті 368-2 сформульовано в такий спосіб, що виникають сумніви щодо законності збагачення особи, хоча Конституція говорить, що всі подібні сумніви мають тлумачитися на її користь.
У разі визнання неконституційною статті 375 (винесення суддею свідомо неправосудного рішення) КСУ вказав на недосконалість такого складу злочину через абстрактність критеріїв «неправосудності».
Це містить ризик впливу на суддів через безпідставні кримінальні провадження з такою правовою кваліфікацією.
КСУ впевнений, що в статті 375 не визначені критерії, за якими можна визначити «неправосудність» вироку або рішення, а також не розкритий зміст деяких слів, що унеможливлює однозначність розуміння складу злочину.
Отже, в обох цих випадках КСУ, визнаючи неконституційними відповідні норми, не заперечив необхідності криміналізації таких діянь і притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Рішення ж щодо декларування неправдивої інформації концептуально відрізняється від попередніх рішень, адже позиція суду сформульована так, що декларування неправдивої інформації неможливо віднести до жодного розряду злочинів взагалі.