ТОП-5 Важливих законопроєктів для кримінального права та процесу

І. Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування № 5246 від 15.03.2021

Ініціатор законопроєкту: Зеленський В.О., Президент України.

Відповідно до цього законопроєкту до Кримінального процесуального кодексу України мають бути внесені зміни, якими передбачається впровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування.

Основною метою створення цієї системи є забезпечення створення, збирання, зберігання, пошуку, оброблення і передання матеріалів та інформації (відомостей) у кримінальному провадженні.

Впровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування обумовлено так званим курсом Президента України на paper less, тобто безпаперовий функціонал.

Така система повинна інтегрувати відомості, що містяться в ЄРДР та автоматизованій системі документообігу суду. При цьому не виключається можливість взаємодії з іншими системами. З якими саме — не уточнюється.

Доступ до системи матимуть слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, захисник (за його згодою) та, як зазначено в законопроєкті, інші учасники кримінального провадження (наприклад, свідок, заявник, потерпілий, експерт тощо).

Поки детальний порядок функціонування цієї системи достеменно не відомий, однак за своїм ідейним наповненням її впровадження має низку переваг.

По-перше, процес подання, отримання документів у кримінальному провадженні повинен значно пришвидшитись, оскільки з’явиться можливість подання документів в електронному вигляді. Це стало особливо актуально в період жорстких карантинних обмежень, пов’язаних із поширенням у державі коронавірусної хвороби COVID-19.

По-друге, буде доступна функція ознайомлення з матеріалами кримінального провадження через електронну систему. При цьому ознайомлення буде відбуватись або шляхом надання доступу до системи, або ж надання паперових чи електронних копій із системи.

По-третє, буде прирівняно правовий статус паперових документів та електронних документів, підписаних за допомогою електронного підпису.

Водночас ми бачимо надто тривалий процес реалізації електронного суду, який досі не працює в багатьох судах України. Не виключаю, що така сама ситуація може скластися і з електронною системою досудового розслідування. Деякі підрозділи правоохоронних органів просто не матимуть відповідних можливостей її впровадження.

Разом із тим, на мій погляд, ідея впровадження ІТС досудового розслідування є прогресивною, а в разі її успішної реалізації – ефективною.

ІІ. Проєкт Закону про пенітенціарну систему № 5293 від 22.03.2021

Ініціатор  законопроєкту: Шмигаль Д.А., Кабінет Міністрів України.

Згідно з текстом пояснювальної записки подання цього законопроєкту обумовлено тим, що стандарти функціонування установ виконання покарань не змінювалися понад 75 років. Структура пенітенціарної служби майже не змінювалася протягом 25 років незалежності України та залишалася найбільшою спадщиною Радянського Союзу.

Наявна система виконання кримінальних покарань та попереднього ув’язнення не повною мірою відповідає принципам гуманізму і поваги до прав і свобод людини. Умови тримання засуджених та осіб, узятих під варту, потребують приведення до європейських стандартів, на що неодноразово звертали увагу представники відповідних європейських інспекційних органів за результатами останніх візитів в Україну.

З таким поясненням не можна не погодитись, пенітенціарна система справді потребує докорінних змін, а запровадження платних камер слідчих ізоляторів навряд вирішило хоч якість проблемні питання, на які неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.

Цей проєкт визначає правові основи функціонування пенітенціарної системи, її завдання, повноваження, структуру, а також визначає правовий статус її персоналу.

Зокрема, законопроєктом передбачено таку новелу, як надання можливості утворення державних установ – Центру пробації (задля забезпечення повноцінної діяльності системи пробації, здатної забезпечити баланс між безпекою суспільства, запобіганням злочинам та реабілітацією правопорушників) та Центру охорони здоров’я (задля забезпечення надання безперервної медичної допомоги засудженим та особам, узятим під варту, у тому числі ВІЛ-інфікованим, хворим на туберкульоз та наркозалежним особам на належному рівні), що дасть змогу вдосконалити організаційну структуру пенітенціарної системи.

Рекомендації щодо цього проєкту закону висловив підрозділ з питань кримінального права Генерального директорату з питань прав людини та верховенства права Ради Європи. Зокрема, серед багатьох зауважень зазначено: «Застосування сили проти ув’язнених має регулюватися чіткими положеннями, щоб такий захід був останнім кроком, масштаби застосування сили були мінімально необхідними, а силу застосовували за змоги на мінімальний період. Потрібно передбачити процедури для негайного лікарського огляду, а також письмові рапорти, які належить складати та подавати щоразу, коли було застосовано силу».

На мій погляд, необхідність прийняття цього закону є очевидною, водночас законодавцю потрібно врахувати вказані рекомендації та усунути такі недоліки.

ІІІ. Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо міжнародного співробітництва у кримінальних справах № 5103 від 18.02.2021

Проєкт закону розроблено Міністерством юстиції України з метою реалізації Плану дій щодо вдосконалення національної системи фінансового моніторингу за результатами 5-го раунду оцінки України Комітетом експертів Ради Європи з питань оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL).

Законопроєктом пропонується внести зміни і доповнення до двадцяти статей КПК України та доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України новими статтями 5901, 6041. Серед іншого запропоновано доповнити:

• статтю 535 КПК України частиною 6 такого змісту: «У разі коли вирок передбачає конфіскацію майна чи інших активів, розташованих за кордоном, на які було накладено арешт, або якщо під час виконання вироку в частині конфіскації майна чи інших активів орган, який виконує такий вирок, з’ясовує, що частина майна перебуває за межами України, суд на підставі міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього Кодексу складає клопотання про визнання та виконання вироку суду України в іноземній державі та в п’ятнадцятиденний строк надсилає його до Міністерства юстиції України».
• статтю 565 частиною 7 такого змісту: «Час тримання під вартою тимчасово переданої особи на території іноземної держави зараховується до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України».
• статтю 603 частиною 6 такого змісту: «За клопотанням Міністерства юстиції України суд може прийняти рішення про передання конфіскованого майна, а так само його грошового еквівалента або їх частини:

1) запитуючій стороні, яка прийняла рішення про конфіскацію, для відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином;

2) згідно з міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, що регулює питання розподілу конфіскованого майна або його грошового еквівалента».

– статтю 604-1. «Розподіл конфіскованого майна з іноземними державами або його повернення»

1. Запит іноземної держави про розподіл грошей, цінностей та іншого майна, конфіскованих за рішенням суду, а у випадках, передбачених міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, – про повернення такого майна розглядається Міністерством юстиції України, крім випадків, встановлених у статті 568 цього Кодексу.

2. Під час розгляду запиту відповідно до частини першої цієї статті враховується вартість конфіскованих активів, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, місце проживання (місце перебування) потерпілих, обсяг надання іноземною державою міжнародної правової допомоги під час розслідування у кримінальному провадженні.

3. Запит про розподіл конфіскованих грошей, цінностей та іншого майна розглядається за умови, що його отримано протягом одного року з моменту виконання рішення про конфіскацію.

4. Порядок вирішення питання про розподіл або повернення грошей, цінностей та іншого майна, отриманих у результаті конфіскації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, з метою недопущення уникнення особою видачі до іноземної держави передбачається застосування тимчасового арешту для фактичного передання особи, щодо якої закінчився строк екстрадиційного арешту.

IV. Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини № 4049 від 03.09.2020

Законопроєкт розроблено з метою узгодження положень КУпАП, КК та КПК з практикою Європейського суду, зокрема стосовно:

– рішення Європейського суду з прав людини у справі «Найдьон проти України»;

– рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України»;

– рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швидка проти України».

Основні зміни, які пропонується внести, стосуються запровадження механізму пом’якшення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, окремих аспектів застосування запобіжних заходів та права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після набрання рішенням суду законної сили.

Зокрема, проєктом закону:

• вносяться зміни до статті 82 КК, якими визначається можливість заміни особі, яка відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким після фактичного відбування нею не менш ніж десяти років покарання у вигляді довічного позбавлення волі. У такому випадку покарання у вигляді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у вигляді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років;
•  пропонується внести зміни до статті 81 КК, якими визначається, що умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після фактичного відбування засудженим щонайменше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, у разі заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк;
• передбачити, що під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, питання про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м’яке;
• пропонується визначити, що запобіжні заходи до початку підготовчого судового засідання можуть застосовуватися слідчим суддею. Так, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого засідання прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його подовження;
• виключаються положення, які надавали повноваження суду за відсутності клопотань розглядати питання щодо доцільності застосування запобіжного заходу;
• надається право виправданому, засудженому, особі, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру, потерпілому, представнику юридичної особи, їхнім захисникам та законним представникам на звернення із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, стороною в якому вони були, до суду, де вони зберігаються.

Щодо цього законопроєкту Головне науково-експертне управління у висновку від 29.09.2020 звернуло увагу на безліч недоліків та колізій. Водночас питання гармонізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Україні стоїть не перший рік, тому, на мою думку, враховуючи зауваження комітетів, цей законопроєкт має бути допрацьовано та прийнято парламентом.

V. Проєкт Закону про приватну детективну діяльність № 3010 від 04.02.2020

Ініціатори законопроєкту: народні депутати України Галушко М.Л. та Медяник В.А.

Цим законопроєктом визначено та регламентовано:

– сферу приватної детективної діяльності, у тому числі види детективних послуг та суб’єктів їх надання;

– кваліфікаційні вимоги до приватних детективів. Зокрема, передбачається, що приватним детективом може бути фізична особа, яка має громадянство України, повну вищу юридичну освіту або вищу освіту за спеціальністю «правоохоронна діяльність», володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права або правоохоронної діяльності 3 роки, пройшла відповідне навчання з метою провадження приватної детективної діяльності та отримала свідоцтво про право на заняття приватною детективною діяльністю;

– основні права та обов’язки суб’єктів приватної детективної діяльності, у тому числі правові механізми захисту інтересів замовників детективних послуг;

– обов’язки суб’єкта приватної детективної діяльності з обліку наданих детективних послуг, зберігання конфіденційної інформації, захисту персональних даних, отриманих у процесі надання детективних послуг, та інше.

 У законопроєкті також запропоновано доповнити КК України статтею 182-1 «Незаконне розголошення детективної таємниці», а в КПК України внести приватного детектива до переліку осіб, яких не може бути допитано як свідків (ч. 2 ст. 65 КПК України).

Перше враження про проєкт після його аналізу – невтішне. Законодавець передбачає досить багато кваліфікаційних вимог до приватних детективів, особливі умови створення детективного агентства, контроль з боку уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, натомість, особливих правоможностей приватному детективу не надано.

По суті, діяльність приватних детективів у рамках прав, наданих законопроєктом, мало чим відрізнятиметься від надання послуг за договором доручення, про який йдеться у ст. 1000 Цивільного кодексу України, або від звичайного представництва. З огляду на це незрозуміло, у чому ж відповідно до законопроєкту полягає специфіка детективної діяльності і якими поважними причинами зумовлюється встановлення заходів державного контролю за діяльністю детективів. Також не обґрунтованим видається і надання  свідоцького імунітету приватному детективу.

Запровадження цього інституту є довгоочікуваним, водночас запропонована формула детективної діяльності є неефективною. Залишається сподіватися, що законопроєкт буде допрацьовано і на юридичному ринку з’явиться нова сфера діяльності.