Суд&пандемія. Сучасні судові реалії в умовах карантину
Пандемія коронавірусної хвороби (COVID-19) розділила життя людей на до та після. Життєдіяльність зазнала серйозних змін. Усі: громадяни, компанії, держава та її інституції – змушені пристосовуватись і розробляти нові алгоритми роботи та взаємодії, продиктовані необхідністю припинити або принаймні мінімізувати поширення коронавірусу SARS-CoV-2.
Не є винятком і судова система України. Так, на перший локдаун (з 12 березня до 3 квітня 2020 р.), установлений постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. No 211, більшість судів відреагували виданням наказів, якими обмежували доступ не сторін спору на судові засідання, а обмежували роботу канцелярій і можливість ознайомлення з матеріалами справи та рекомендували сторонам подавати клопотання про відкладення судових засідань на пізнішу дату. Поширеними були також випадки оголошення перерв у судовому засіданні без зазначення нової дати судового розгляду.
Відповідно до приписів ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод одними з головних аспектів справедливого розгляду справи є публічність розгляду справи та розгляд справи впродовж розумного строку.
Очевидним фактом було те, що вимушено вжиті судами заходи в умовах карантину наражали на ризик та істотно обмежували кожен із зазначених аспектів справедливого суду. Усвідомивши це, а також те, що пандемія буде тривалою, суди й учасники процесу почали пристосовуватися до нових реалій.
Ці пристосування об'єднані однією метою – максимально зменшити кількість фізичного перебування людей у суді, позаяк останнє прямо може сприяти поширенню та переданню коронавірусу.
Слід зауважити, що пристосування судів й учасників процесу до пандемії полягає як у використанні вже наявних способів і засобів взаємодії, так і у створенні нових. Водночас для кращого дослідження наявних й очікуваних змін буде доцільно умовно розподілити судовий процес на три складники, пов'язані з необхідністю фізичного візиту до суду:
– подання документів,
– ознайомлення з матеріалами справи та – судові засідання.
Пандемія дала змогу, а місцями і змусила учасників судового процесу по-новому оцінити можливості, які надає підсистема «Електронний суд» (складова частина Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, упровадження якої було передбачено ще в далекому 2017 році). Ця підсистема покликана забезпечити обмін процесуальними документами в електронній формі між судами, органами й установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу. За допомогою Електронного суду учасники судового процесу можуть подавати до суду процесуальні документи в електронному форматі, а після успішної відправки – відслідковувати рух і стан розгляду своїх документів у суді. Інформація про доставлення документа, його реєстрацію та інші відомості надсилаються до електронного кабінету автора в автоматичному режимі.
Варто зазначити, що тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» було розпочато в місцевих та апеляційних судах ще 22 грудня 2018 р. відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 22.12.2018 р. No 628. А наказом від 26.04.2019 р. No 429 до пілотних судів додано Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
На виконання рішень Вищої ради правосуддя від 26.03.2020 р. No 880/0/15-20 і від 23.04.2020 р. No 1052/0/15-2 щодо прискорення впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» і модуля «Електронний кабінет» розпочато 01 червня 2020 р. відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 01.06.2020 р. No 247, а наказом від 17.06.2020 р. No 268 до пілотних судів додано Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Ця підсистема справді є доречною та корисною, особливо в умовах пандемії, хоч і викликає дискусію про зручність та інтерфейс. Проте варто зауважити, що Касаційний цивільний суд досі не має можливості приймати процесуальні документи, створені користувачами в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд».
Щодо судових засідань
Згідно з рекомендаціями щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань і коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, затверджених рішенням Ради суддів України від 17.03.2020 р. No 19, Рада суддів України рекомендувала на період із 16 березня до 03 квітня 2020 р. встановити особливий режим роботи судів України.
Відповідно до згаданого особливого режиму Рада, зокрема, рекомендувала судам роз'яснити учасникам процесу можливість відкладення розгляду справ у зв'язку з карантинними заходами, можливість подання заяв про розгляд справ без участі сторони/представника та можливість розгляду справ у режимі відеоконференції.
Насправді докарантинне процесуальне законодавство, зокрема ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 197 Господарського процесуального кодексу України та ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, уже передбачало можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Проте істотні обмеження участі в засіданні в режимі відеоконференції були зумовлені необхідністю зазначення у відповідному клопотанні приміщення іншого суду, який був зобов'язаний забезпечити технічну можливість проведення відеоконференції для сторони, що подала таке клопотання. Тобто участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції все одно була пов'язана з необхідністю фізичного походу до суду, просто іншого. Додатковою перешкодою на шляху до відеоконференції часто ставало те, що в суду не було технічної можливості провести засідання в режимі відеоконференції. Так, наприклад, у лютому 2021 р. на сайті Печерського районного суду міста Києва було опубліковано повторне оголошення, у якому суд повідомляв, що конференції з іншими судами не відбуваються, оскільки на той час у суді облаштовано недостатню кількість залів судових засідань, що унеможливлює проведення таких відеоконференцій.
Законодавець врахував зазначений недолік, і 2 квітня 2020 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р. No 540-IX. Цим Законом унесено низку змін до чинних нормативно-правових актів, зокрема щодо процесуальної діяльності судів. Так, сторонам процесу надано можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи установлено здійснювати із застосуванням електронного підпису.
Для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду учасник справи повинен завантажити на власний «технічний засіб» програмне забезпечення EasyCon і подати на адресу головуючого судді заяву не пізніше ніж за 5 днів до судового засідання. У разі задоволення цієї заяви учасник справи зможе брати участь у судовому засіданні навіть у себе вдома.
Щодо ознайомлення з матеріалами справи
Ознайомлення з матеріалами справи є надзвичайно важливим аспектом участі сторін у судовому процесі. Водночас, як було сказано вище, у зазначений період пандемії були та подекуди є обмеження сторін у користуванні цим процесуальним правом.
З виникненням пандемії ця частина процесу не зазнала змін у нормативному регулюванні. А запуск Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи й оцифрування матеріалів справи з наданням доступу до них сторонам істотно поліпшили б цей аспект судового процесу, однак реалії змушують сторін чекати з надією на відповідні покращення в майбутньому.
Пандемія та карантинні обмеження змусили всіх переглянути свої сталі методи роботи. Потреба обмежити фізичні контакти зумовила вимушену міграцію всіх можливих процесів в онлайновий режим.
Онлайн-правосуддя в Україні перебуває на початковому етапі становлення. Пандемія та оголошення загальнодержавного карантину стали каталізатором для розвитку дистанційного здійснення правосуддя в Україні.
І попри те, що ключовий елемент електронного судочинства в Україні – Єдина судова інформаційно- телекомунікаційна система – досі не реалізований, на цей час відбувається активне впровадження й налагодження його підсистеми «Електронний суд».
ВИСНОВОК:
Пандемія оголила неготовність інфраструктури судів до повноцінної дистанційної роботи, адже досі не всі суди забезпечені відповідним технічним обладнанням. Проте необхідність забезпечення реалізації права громадян на справедливий суд зумовила максимальну мобілізацію державних інституцій для оперативного впровадження інновацій електронного онлайн-судочинства.