Вилучення майна під час обшуку: як діяти адвокату
З-поміж значної кількості слідчих дій однією з найбільш неприємних і неочікуваних для клієнтів є, звісно, обшук. Цю слідчу дію нерідко проводять на очах членів родини клієнта або колективу підприємства із залученням понятих (сусідів чи інших сторонніх осіб), що лише посилює психоемоційний складник для більшості учасників обшуку. Зухвалі дії працівників правоохоронних органів зазвичай спрямовані на дезорієнтацію клієнта, що призводить до втрати останнім часу на звернення по правову допомогу та, як наслідок, до необґрунтованого й безпідставного вилучення майна.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) визначає обшук як слідчу дію, яку проводять з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Підставою для проведення обшуку є ухвала слідчого судді місцевого суду.
Відповідно до вимог КПК України слідчий чи прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням, яке, зокрема, повинно містити відомості: про підстави для проведення обшуку, індивідуальні або родові ознаки речей, документів та іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв'язок із вчиненим кримінальним правопорушенням; обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, орган досудового розслідування не може отримати в добровільному порядку.
Такі відомості потрібні слідчому судді для встановлення наявності достатніх підстав для проведення слідчої дії, пов'язаної з проникненням до житла чи іншого володіння особи. Однак уже на цьому етапі є певні можливості для зловживань із боку правоохоронних органів.
Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення обшуку відбувається без участі власника майна, тому останній позбавлений можливості аргументувати відсутність необхідності такої слідчої дії. Водночас суд ухвалює рішення зважаючи на думку лише сторони обвинувачення. Користуючись такою можливістю, слідчі / прокурори часто ігнорують вимоги до процесуального документа. Часто у клопотанні не має чіткого переліку майна, яке планують відшукати, тим паче його індивідуальних ознак. Зазвичай використовують розмиті формулювання для отримання певної свободи дій на етапі проведення обшуку. Перелік майна майже завжди має загальні риси і завжди не конкретизований, що разом із можливістю тимчасового вилучення майна надає слідчому чи детективу абсолютне право на ухвалення рішення про вилучення будь-якої речі, документів або майна. Відсутність такої конкретики є особливо зручною під час вилучення документів і технічних пристроїв, а іноді і грошових коштів.
Оскільки обшук є примусовою та невідкладною слідчою дією та часто його провадять досить агресивно, то для органів досудового розслідування це досить дієвий спосіб здійснення психологічного впливу і на особу, у якої відбувається обшук, і на бізнес. Вилучення майна під час проведення обшуку є найнеприємнішою частиною цієї слідчої дії. У разі вилучення майна головним завданням адвоката є оперативно його повернути.
Для цього адвокат повинен займати активну позицію ще у процесі проведення обшуку. Ознайомившись із текстом судового рішення та встановивши особи присутніх (слідчого, оперативних співробітників, понятих та ін.), не буде зайвим (звісно, якщо немає ризиків для клієнта) добровільно надати речі та документи, про які йдеться в ухвалі. Такі дії не є порятунком і зазвичай спрямовані лише на налагодження взаємодії зі слідчими під час обшуку та створення підґрунтя для подальшого оскарження дій правоохоронців.
Наступним кроком буде узгодження разом зі слідчим алгоритму дій і порядку обшуку приміщення (враховувати слід кількість кімнат, наявність технічних приміщень тощо).
Дуже часто слідчі / детективи в разі необґрунтованих і вигаданих зауважень до них з боку захисника чи клієнта починають діяти більш рішуче та не обмежуються тими речами, які зазначені в дозволі слідчого судді.
Задля збереження стабільного психоемоційного стану всіх учасників цієї слідчої дії радимо звертати увагу лише на ті порушення, які справді вчинили працівники правоохоронних органів.
Після, так би мовити, вступної частини й організаційних дій уже у процесі самого обшуку приміщень основним завданням адвоката стає фіксування порушення під час проведення слідчої дії. На всі порушення, які виявить адвокат, необхідно звертати увагу особи, що здійснює відеозйомку, і наголошувати на необхідності їх відеофіксації.
У разі вилучення мобільних телефонів та інших засобів комунікації й інформаційних систем потрібно дізнатися у слідчого, чим це обґрунтовано та яке доказове значення вони мають. Якщо слідчий не дасть обґрунтованої відповіді та продовжить вилучення технічних пристроїв, йому необхідно запропонувати скопіювати інформацію без вилучення цих пристроїв. Здебільшого за присутності технічного фахівця детективи / слідчі можуть обмежитися копіюванням інформації з телекомунікаційних систем та залишити пристрої у володінні особи. Звичайно, це стосується ситуації, коли слідчі не мають на меті тиск на бізнес або господарську діяльність підприємства та дестабілізацію його роботи.
Звісно, надання доступу та копіювання інформації, яка міститься на технічних пристроях, можливе лише за згодою клієнта. Водночас наявність на згаданих вище пристроях інформації, яка може нашкодити клієнту, буде перешкодою для надання доступу до неї слідчому, повідомлення пароля та можливості скопіювати цю інформацію, що, найімовірніше, призведе до вилучення техніки.
Вимагайте від слідчого чи детектива пояснень щодо вилученого майна, обґрунтованих відповідей стосовно значення цих речей для кримінального провадження, їх доказового значення. Звертайте увагу слідчого, що майно, яке він бажає вилучити в особи, не зазначене в ухвалі слідчого судді й у разі такого безпідставного з його боку вилучення воно матиме статус тимчасово вилученого майна.
Часто обшук є досить тривалою слідчою дією, тому для зручності адвокат може користуватися бланком із переліком можливих порушень, які можна просто відзначати в разі виявлення. Не зайвим буде долучити такий бланк до протоколу.
Необхідно також контролювати процес вилучення майна клієнта, особливо грошових коштів. Порядок вилучення майна врегульовано Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду. Факт вилучення будь-якого майна відображають у протоколі слідчої дії. У ньому має бути перелічено всі предмети та щодо кожного з них зазначено точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуальні ознаки, а також місце, де відповідний об'єкт було виявлено. У разі вилучення грошових коштів, фіксації у протоколі підлягає кількість купюр, номінал, серія та номер кожної купюри. Вилучені предмети надають для огляду понятим та упаковують у спеціальні пакети. Про виявлені порушення під час вилучення, опису й упакування майна необхідно вказати у протоколі обшуку.
Подальші дії адвоката залежать від правового статусу вилученого майна. Майно, не зазначене в ухвалі для відшукання та вилучення, але вилучене під час обшуку, є тимчасово вилученим. У такому разі слідчий / прокурор зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно впродовж 48 годин. У разі порушення цього строку майно має бути негайно повернено особі, у якої його вилучено. Розгляд такого клопотання відбувається впродовж двох днів за участю власника майна.
З огляду на зазначене на цій стадії є можливість повернення тимчасово вилученого майна. Тому передусім необхідно контролювати надходження до суду клопотання про арешт майна впродовж 48 годин. А в разі невиконання слідчим / прокурором зазначеного обов'язку – звернутися до органу досудового розслідування з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна.
На етапі розгляду клопотання про арешт майна можуть виникнути певні практичні труднощі. У ч. 1 ст. 172 КПК України зазначено, що неприбуття, зокрема, власника майна чи представника юридичної особи в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Зважаючи на такі короткі строки розгляду питання про накладення арешту на майно, адвокат зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для забезпечення його участі в судовому засіданні.
У разі надходження клопотання про накладення арешту, у судовому засіданні необхідно акцентувати на порушеннях під час проведення обшуку, відсутності обґрунтованої підозри в учиненні особою кримінального правопорушення та можливості використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні.
Відмова в задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. У разі задоволення такого клопотання є механізм апеляційного оскарження ухвали про накладення арешту, передбачений ст. 309 КПК України.
Крім апеляційного оскарження ухвали про накладення арешту, сторона захисту може звернутися до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про скасування арешту майна. Задоволення клопотання про скасування арешту передбачає негайне повернення майна його власнику. Проте слідчі / прокурори навмисно затягують процес повернення майна, обґрунтовуючи свою бездіяльність необхідністю отримати ухвалу слідчого судді безпосередньо від суду чи з інших надуманих підстав. Ухвала про повне або часткове скасування арешту майна не підлягає апеляційному оскарженню. До такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 19.02.2019 р. у справі No 569/17036/118.
Також на цьому етапі буде корисно звернутися до правоохоронного органу з клопотанням про скасування арешту майна. Найімовірніше, вам відмовлять, однак буде отримано офіційну позицію щодо можливого використання майна як доказу.
Нерідко слідчі на стадії досудового розслідування нехтують прямими нормами процесуального законодавства та не звертаються з клопотанням до суду. Такі маніпулятивні дії мають різні підстави – від надуманого кримінального провадження до очевидної незаконності вилучення майна.
У цьому випадку доцільно звернутися з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна до слідчого. Однак якщо такі зловживання вчинено завідомо, то, найімовірніше, відповідь на клопотання ви взагалі не отримаєте. Натомість у сторони захисту є процесуальна можливість оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає в неповерненні вилученого майна. Зазвичай суд задовольняє такі скарги через очевидне порушення норм КПК України.
Поширеною є практика визнання вилученого майна речовим доказом без накладення арешту. Так слідчі намагаються легітимізувати надмірну тривалість перебування майна у правоохоронному органі й уникнути стадію накладення арешту в суді. У КПК України немає конкретних положень щодо можливості визнання вилучених під час обшуку документів речовими доказами та використання цього для пропуску стадії накладення арешту на майно. Ці прогалини правоохоронці завжди використовують для власних цілей. Інструментами для боротьби з такими зловживаннями є також клопотання до органу досудового розслідування й оскарження рішень слідчого / прокурора в суді.
Для повернення речей і документів, вилучених під час обшуку й прямо зазначених в ухвалі слідчого судді, адвокату потрібно користуватися й іншими процесуальними можливостями. Зокрема, під час досудового розслідування або судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їхнього захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої відбувається провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Також необхідно користуватися механізмом передання речових доказів на відповідальне зберігання власнику майна, передбаченим ст. 100 КПК України.
Приклади реалізації таких процесуальних механізмів є типовими під час розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України. У цих випадках основною метою арешту транспортного засобу є проведення його огляду експертами в незмінному після дорожньо-транспортної події стані з метою виявлення та фіксації всіх наявних на ньому пошкоджень. Після проведення експертизи технічного стану та слідчого експерименту є об'єктивна можливість без шкоди кримінальному провадженню передати транспортний засіб на відповідальне зберігання власнику майна.
Питання про скасування арешту на майно також вирішують із винесенням постанови про закриття кримінального провадження й ухваленням судового рішення, яким закінчується розгляд справи. Однак трапляється, що прокурори в постанові про закриття кримінального провадження не зазначають про скасування арешту на майно. У такому разі питання про скасування арешту, накладеного за правилами КПК України, вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 174. До цього висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 р. у справі No 727/2878/19.
У нашій практиці траплялися випадки вилучення майна, а саме грошових коштів, третьої особи. Під час проведення обшуку адвокат заперечував щодо вилучення такого майна, оскільки воно належало третій особі та не було вказане в ухвалі слідчого судді. Грошові кошти все-таки було вилучено, і слідчий подав клопотання про накладення арешту. У судовому засіданні представник власника майна звернув увагу суду на зауваження, зазначені у протоколі обшуку в частині вилучення грошових коштів, і надав докази, які підтверджують їх походження. За результатами розгляду клопотання суд відмовив у накладенні арешту. Однак оперативне повернення майна було б неможливим без активної позиції адвоката й належної підготовки до судового засідання.
ВИСНОВОК:
Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено чіткі механізми повернення тимчасово вилученого майна та скасування арешту майна на всіх стадіях кримінального провадження. Завдання адвоката – використовувати всі можливі інструменти для досягнення позитивного результату.