Бізнес VS кримінально-репресивний апарат: симбіоз чи боротьба за виживання…
Кожна з політичних сил, яка приходить до влади вважає за необхідне розпочати свою діяльність з гучних заяв про бажання покращити інвестиційний клімат в Україні, спростити ведення бізнесу, зменшити податковий тиск та знищити корупцію, особливо ту, яка набула поширення в системі правоохоронних та судових органів та є одним із головних чинників низького рівня економічного зростання України.
Принагідно зазначимо, що з часів проголошення незалежності нашої держави і до цього часу український бізнес відчував «покращення», які були даровані йому шістьма Президентами (не беручи до рахунку виконуючого обов’язки Президента) та дев’ятьма скликаннями Верховної Ради України.
Здається абсолютно логічним, що зі спливом майже тридцяти років розвитку бізнес-середовища у нашій державі мав би відбуватися інвестиційний бум, а національна економіка мала б показувати шалені темпи росту. Однак ситуація, нажаль, діаметрально протилежна. Більше того, рівень адміністративно-корупційного впливу на бізнес на даний час є доволі високим, що в свою чергу утримує закордонних інвесторів від вкладення коштів в нашу державу.
Однією з першопричин розквіту та «живучості» корупційної системи в діяльності правоохоронних та судових органів є її швидка адаптація, як під тенденції в економічній сфері, так і під регулярні законодавчі зміни.
Наглядним прикладом трансформації «корупційних вподобань» представників правоохоронної системи може слугувати галузева зміна об’єктів, на які здійснювався незаконний тиск в залежності від економічних факторів.
Так, в період масової корпоратизації державних підприємств та набуття первинного капіталу правоохоронні органи використовувалися для силового «захвату» промислових об’єктів. Розуміючи загрозливі тенденції, Парламентом на законодавчому рівні була встановлена пряма заборона залучення представників правоохоронних органів в якості фізичної охорони при вирішенні корпоративних конфліктів.
Починаючи з середини 2000-х років, в період економічного росту пальму першості в здійсненні незаконного тиску на бізнес беруть на себе органи фіскальної служби України. Об’єктами прискіпливої уваги податківців стають доволі великі фінансово-промислові групи та промислові підприємства. В якості прикладу «взірцевої» діяльності податківців можемо навести масовану атаку на ФПГ «Фінанси і Кредит», в результаті реалізації якої протягом одного тижня було порушено близько 30 кримінальних справ, керівників підприємств відправлено в СІЗО, вилучено більше 1000 одиниць комп’ютерної техніки, заблоковано банківські рахунки та активи.
При цьому, в той час для порушення кримінальної справи за ухилення від сплати податків чи фіктивне підприємництво достатньо було подання самим підприємством документів на відшкодування ПДВ чи проведення інспекторами ДПІ перевірки (доволі часто навіть невиїзної) та направлення акту до податкової міліції.
З метою припинення поборів бізнесу та шантажу за допомогою кримінального переслідування на законодавчому рівні було зменшено міру покарання (відповідальність) за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків) та декриміналізовано ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Також було встановлено мораторій на проведення перевірок контролюючими органами. Завершальним етапом у припиненні тиску силового блоку фіскальної служби на бізнес, за задумом вищого керівництва держави, має стати ліквідація податкової міліції та створення Бюро економічної безпеки. Саме з цією метою 29 січня 2021 року Верховною Радою України було ухвалено однойменний Закон, яким встановлюється 6-ти місячний строк на ліквідацію податкової міліції та створення БЕБ (скорочено - Бюро економічної безпеки).
Повертаючись до історії непростих взаємовідносин бізнесу та правоохоронних органів, варто згадати про вихід на лідируючі позиції підприємств аграрного сектору. Так, протягом 2010-2020 років аграрії трансформувалися з постійно потребуючого державних дотацій сектору в потужний рушій економічного зростання. Згідно офіційної статистики міжнародних зернотрейдерів Україна протягом двох останніх років займає друге місце в світі по кількості експортованого зерна, поступаючись лише Сполученим Штатам Америки.
Звичайно такий ласий шматок не міг залишитися поза увагою правоохоронців і друга половина 2010-х характеризується доволі великою кількістю кримінальних проваджень, які ініційовані правоохоронцями саме відносно підприємств агросектору.
Масштабність проблеми дійшла такого рівня, що з метою зниження напруги керівництвом держави були організовані зустрічі представників бізнес-асоціацій та власників агрокорпорацій з Генеральним прокурором України та Урядом.
При цьому, в згаданий період часу окремими представниками Національної поліції України було видумано воістину унікальні методи здійснення тиску, які найбільш болюче «били» по аграріям. Так, набула популярності практика накладення арешту на врожай на полі. За таких обставин, власники чи орендарі земельної ділянки не мали права збирати врожай, оскільки такі дії в подальшому кваліфікувалися як невиконання судового рішення (ухвали слідчого судді про арешт майна). А, як відомо, часові простої в зборі урожаю є критично небезпечними для сільськогосподарського виробника, доволі часто навіть немає часу на оскарження згаданої вище ухвали.
Водночас, нашою командою в ході здійснення захисту інтересів клієнтів, що є представниками агропромислового сектору, був напрацьований чіткий алгоритм дій, який доволі ефективно працює в такого роду випадках. Як показує практика, при вміло спланованій стратегії захисту потрібно близько тижня аби слідчий чи прокурор все ж таки усвідомили, що арешт врожаю – це не той спосіб, який найшвидше приведе фермера в його кабінет, а радше – це найкоротший шлях до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності. Як і в будь якому іншому кримінальному провадженні в даному випадку основна запорука успіху – використовувати усі можливі способи захисту та підходити до кожної справи з творчістю.
На даний період часу з впевненістю можу сказати, що найбільшою популярністю у силовиків користуються, компанії ІТ-сектору. Лише за останніх півроку ми приймали участь у більше 15 обшуках, що проводилися Службою Безпеки України чи кіберполіцією в офісах згаданих вище підприємств.
При цьому приводами та підставами для порушення кримінального провадження можуть бути, наче б то взаємовідносини (перерахування коштів) з підприємствами, що перебувають на тимчасово окупованій території, вчинення інтернет-шахрайства, участь в сумнівних схемах відмивання коштів злочинним шляхом, тощо. Водночас, основною метою проведення обшуків, як це не банально звучить, є блокування роботи підприємства, вилучення комп’ютерної техніки та серверів з метою подальшого «проведення переговорів» з власниками бізнесу.
Ще однією особливістю кримінальних проваджень, що розслідуються відносно ІТ-компаній є участь в слідчих діях представників іноземних правоохоронних органів. Так, нещодавно адвокати ЮК «Еквіті» здійснювали представництво інтересів клієнтів в слідчих діях, які проводилися спільно слідчими СБУ, співробітниками ФБР (Сполучені Штати Америки) та підрозділу по боротьбі з кіберзлочинністю французької жандармерії. При цьому, поведінка слідчих СБУ в згаданому вище випадку була просто взірцева, на відміну від слідчих дій, які проводяться СБУ одноособово.
Вцілому слід констатувати, що у зв’язку з поширенням транснаціональної злочинності адвокату, який спеціалізується на захисті інтересів клієнтів в рамках кримінальних проваджень, які розслідуються за економічними злочинами, потрібно володіти знаннями в області міжнародних фінансів, розуміти корпоративний устрій та принципи ведення підприємництва в найбільш популярних юрисдикціях як то Великобританія, Кіпр чи країни офшорних зон. Крім того, володіти інформацією щодо принципів діяльності Інтерполу, порядку здійснення процедури екстрадиції та ін.
Щодо подальших тенденцій у взаємовідносинах бізнесу та держави в особі системи правоохоронних органів, ми сподіваємося на значне зменшення тиску на бізнес-спільноту після реалізації норм Закону, якими передбачено ліквідацію структурних підрозділів СБУ до повноважень яких належить розслідування економічних злочинів.
Ми добре пам’ятаємо скільки галасу викликав законопроект, положеннями якого передбачалося фактично позбавлення органів прокуратури статусу органу досудового розслідування та загального нагляду (зміни до ст. 131-1 Конституції України). Суспільству нав’язувалася думка, що після ухвалення такого Закону держава потоне в злочинності. Однак як показала практика останніх років, стрімкого збільшення кількості злочинів не відбулося, водночас, представники бізнесу з полегшенням констатують, що прокурори на даний час майже не здійснюють тиску з метою отримання непромірної вигоди.
Читачі зауважать, що згідно чинного кримінального процесуального законодавства України прокурори в рамках здійснення процесуального нагляду за кримінальним провадженням, можуть як вносити інформацію в Єдиний реєстр досудових розслідувань (тобто порушувати кримінальні провадження), так і ініціювати або проводити будь-які слідчі та розшукові дії (заходи).
Однак, зацікавленість прокурора в розслідуванні кримінального провадження надзвичайно легко встановити. Достатньо лише отримати витяг з ЄРДР, встановити хто вносив інформацію до вказаного реєстру, чи сформована група слідчих та направити запит керівнику прокуратури або на адресу вищестоящого органу прокуратури з вимогою пояснити чому саме прокурор виконує функцію органу досудового розслідування. Як показує практика після такого комплексу нехитрих дій у прокурора втрачається наснага до проведення слідчих дій та одноособового розслідування провадження.
Сподіваємося, що після ліквідації підрозділів СБУ, які розслідували економічні злочини, ситуація буде аналогічною.
Незважаючи на начебто песимістичний настрій цієї публікації, ми з впевненістю констатуємо, що нашою Державою за останніх 5-7 років під впливом міжнародної спільноти, було впроваджено чимало дійсно дієвих заходів щодо боротьби з корупцією та зменшенням тиску на бізнес-спільноту. Варто пригадати, і ухвалення парламентаріями, так званих Законів «маски шоу-стоп», завдяки яким було покладено край безчинствам, що відбувалися підчас обшуків, і посилення кримінальної відповідальності за вчинення корупційних діянь, і в цілому спрощення реєстрації та ведення бізнесу. Сподіваємося, що такі тенденції будуть зберігатися й надалі і Україна стане дійсно привабливою юрисдикцією для реалізації масштабних інвестиційних проектів.