Адвокат: оновлення 2021. Правовий статус захисників має бути рівний з суддями та прокурорами

У Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 6205 (далі — Законопроєкт) щодо посилення авторитету адвокатури, яким передбачено внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вони мають вирівняти правовий статус адвокатів з суддями та прокурорами, забезпечити краще дотримання прав та законних інтересів адвокатів. Задля цього пропонується внести наступні зміни.

1. Розширено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами

Передбачаються зміни стосовно переліку осіб, які не можуть бути адвокатами, шляхом розширення змісту наявного п. 4 та додання нових п. 5, 6 до ч. 2 ст. 6 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пункт 4 встановлює, що не може бути адвокатом особа, яка звільнена з посади або позбавлена права на здійснення професійної діяльності за порушення присяги та/або вчинення корупційного правопорушення, — протягом 5 років з дня такого звільнення або позбавлення права.

Очевидно, що запровадження таких змін має позитивний характер, оскільки професія адвоката передбачає дотримання присяги, вимог етики та невчинення корупційних правопорушень. Тому цілком вірним є рішення встановити певні обмеження для осіб, які мають намір отримати статус адвоката, якщо до них раніше застосовувалися санкції за порушення присяги та/або вчинення корупційного правопорушення. Водночас зазначимо, що недопущення до професії адвоката з наведених підстав можливе лише за умови, якщо раніше особу було у встановленому законом порядку притягнуто уповноваженим органом до відповідальності за порушення присяги та/або вчинення корупційного правопорушення.

Пункт 5 запроваджує зміни, відповідно до яких не зможе набути статус адвоката особа, яка протягом останніх 3 років безперервно працювала або працює на посаді судді, прокурора, слідчого, дізнавача, працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, працівника пенітенціарної служби, нотаріуса, державного або приватного виконавця, арбітражного керуючого, на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, на іншій посаді, на якій одночасне здійснення адвокатської діяльності заборонене законом.

Метою таких змін є зменшення ризику корупційної складової, яка може виникнути після отримання статусу адвоката особами, котрі займалися зазначеними вище видами діяльності. До того ж, це допоможе уникнути ризику конфлікту інтересів у майбутньому. Поряд з цим, такі зміни обумовлені також бажанням на допускати до адвокатури осіб, які мають негативну репутацію та/або є недоброчесними, що зумовило б високий ризик настання несприятливих наслідків, пов’язаних з корупційною складовою та створенням негативних факторів, котрі можуть відобразитися на авторитеті та незалежності інституту адвокатури в Україні.

Пунктом 6 передбачено, що особа не може стати адвокатом, якщо протягом останнього року до отримання свідоцтва вчинила дії, що порушують правила адвокатської етики, права адвокатів, перешкоджають законній адвокатській діяльності, принижують авторитет адвокатури.

На жаль, цей пункт містить значну кількість оціночних та суб’єктивних понять, які можуть призвести до зловживань стосовно осіб, котрі мають намір здобути статус адвоката. Адже як у змісті норми, так і в законопроєкті в цілому не вказуються та не визначаються поняття й критерії, які вживаються у цьому пункті (наприклад, «дії, що принижують авторитет адвокатури»), що не сприяє їх єдиному й чіткому розумінню при подальшому застосуванні на практиці.

2. Зміни щодо несумісності

Законопроєктом також пропонується розширити п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановивши, що несумісною з адвокатською є судова, експертна, правоохоронна та оперативно-розшукова діяльність. У чинній редакції ст. 7 Закону вказано, що адвокат не може займатися судово-експертною та нотаріальною діяльністю, нести військову або альтернативну (невійськову) службу, обіймати посади з переліку п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції». Разом з тим, законодавець пропонує розширити перелік видів діяльності, які не можна суміщувати з роботою адвоката, додавши у нього правоохоронну та оперативно-розшукову діяльність.

На нашу думку, мотиви таких змін можна пов’язати з тим, що на практиці зустрічаються ситуації, коли особа продовжує працювати в правоохоронному органі та одночасно звертається до відповідної ради адвокатів і проходить кваліфікаційні іспити та стажування для отримання адвокатського свідоцтва. До речі, з приводу подібної ситуації було зроблено правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.06.2021 р. у справі № 826/9606/17, де було зазначено, що особа не може набути статус адвоката, якщо досі займається правоохоронною діяльністю, оскільки тоді опиниться під дією двох присяг (прокурора та адвоката), що порушує основні принципи та засади адвокатської та прокурорської діяльності. З огляду на викладене, з метою уникнення в майбутньому подібних ситуацій законодавець розширює перелік несумісних з адвокатською видів діяльності. Це цілком вірне рішення, яке удосконалює вимоги стосовно несумісності та забезпечує додаткові гарантії адвокатської діяльності.

3. Нова підстава для припинення права на заняття адвокатською діяльністю

Також пропонується збільшити перелік підстав припинення права на заняття адвокатською діяльністю шляхом додання нового п. 7 до ч. 1 ст. 32 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким право на заняття адвокатською діяльністю припиняється у разі її зупинення протягом 7 років підряд.

На наше переконання, запровадження таких змін з боку законодавця обумовлене в більшій мірі фінансовими причинами, які полягають у наступному. Відповідно до положень абз. 2 ч. 2 ст.58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинене, звільняються від сплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування. Тому збільшення кількості адвокатів, які зупиняють свою професійну діяльність на тривалий час, зокрема, як пропонується законодавцем, протягом 7 років підряд, призводить до зменшення фінансування органів адвокатського самоврядування. З огляду на це запропоновані зміни сприятимуть як належному та сумлінному здійсненню адвокатської діяльності в цілому, так і упорядкуванню організації діяльності адвокатів зокрема.

Таким чином, загалом запропоновані законопроєктом зміни можна оцінити позитивно, оскільки посилення авторитету адвокатури в нашій державі є необхідною та обов’язковою передумовою для побудови правової держави, в якій будуть домінувати принципи верховенства права та законності.