Third-party funding — "туманні перспективи" чи реальний шанс України отримати відшкодування

Питання компенсації воєнних збитків, завданих російською федерацією та її агентами Україні, її бізнесу та громадянам, є унікальним та безпрецедентним викликом не лише для вітчизняної, а й світової юридичної та політичної громадськості.

Наймасштабніша війна на теренах Європи з часів Другої світової. Смертоносна війна, яка лише офіційно забрала життя сотень дітей та десятків тисяч дорослих Українців, створивши в раніше благополучних та процвітаючих обласних центрах України – Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сумах гуманітарну катастрофу та повністю знищивши десятки малих міст і сіл. Щодня російські вояки зухвало демонструють нові межі аморальності та варварства. Руйнівні наслідки розв’язаної росією війни для української економіки шокуючі. Попередньо озвучені втрати наближаються до одного трильйона доларів США. Це попередні цифри, за обмеженими видами збитків. Наприклад, про моральні збитки, понесені кожним українцем, у таких розрахунках взагалі не йдеться. А війна продовжує свої криваві руйнівні жнива. 

Безпрецедентність збитків від агресії вимагає пошуку дієвих механізмів щодо їх компенсації, фокусування не лише на зборі доказів руйнувань, а й на встановленні максимально широкого кола винних осіб, які законно підлягатимуть матеріальній відповідальності, та механізмів до її реального застосування. Простіше кажучи, де взяти гроші для компенсації та як направити їх в кишені постраждалих.

За оцінками деяких експертів, зараз заморожено понад один трильйон доларів активів росії і тих, хто бере участь у війні. З них близько 300 млрд доларів (283 млрд євро) із іноземних резервів російського Центрального банку було заморожено в усьому світі. Лише Велика Британія заявила, що заморозила 500 млрд фунтів стерлінгів (583 млрд євро) російських банків або підприємств, деякі з яких частково належать державі, і ще 150 млрд фунтів стерлінгів (175 млрд євро) активів олігархів і членів їхніх сімей.

Тому попри усі жахи війни та глибоку трагічність подій останніх шести місяців для всього українського народу, з позицій глобального юридичного ринку йдеться про появу ніші обсягом щонайменше на понад трильйон доларів США. Тож якщо розглядати конкретну новину саме під таким кутом зору, то, на мою думку, ми, швидше, маємо справу з маркетинговою стратегією названих в цій новині юридичних фірм щодо: а) залучення потенційних клієнтів з числа потерпілих бізнесменів та українських громадян, в тому числі завдяки відповідному розголосу в українських ЗМІ; б) залучення фінансових інституцій зі сфери litigation funding, підвищення конкуренції між ними; в) створення найкращих умов для компенсації власної праці. Взагалі, якщо розуміти загальні принципи дії механізму фінансування процесів третіми особами, то, як правило, саме юристи отримують повне та безумовне покриття, їхня праця і є, власне, предметом фінансування з боку «фандера», який перебирає на себе такі фінансові ризики, оцінюючи їх у певний відсоток загального виграшу в справі. Звісно, це не стосується contingency fee agreement з самими юристами, коли власне сам юрист стає таким собі «фандером» для клієнта, повністю чи частково заміняючи регулярну (погодинну) оплату «success fee» при виграші справи.

Аналізуючи подібні новини, постає типова для цієї галузі дилема «першості курки чи яйця» – що саме є визначальним у формуванні компенсаційного кейсу: жертва та її потреби у справедливості чи юрист з фінансами на оплату його правничої допомоги із супроводу такого кейсу. Намагання конкретних компаній створити фінансовий пул для фінансування подібних кейсів – це спроба сформувати нішу фінансового ринку та бути ключовим гравцем у ній. До речі, в цій новині ви не побачите деталей самого кейсу, конкретного шляху, яким пропонується іти, деталей юридичних підстав та багатьох інших «дрібниць».

Тому, звісно, ця новина не про наших мільярдерів чи їхню відмову. Вони готуються, маючи звичку виважено підходити до юридичних питань, насамперед тих, які вимагають багатомільйонних витрат.

Особливістю цих кейсів, як, власне, і самої війни – жахливої першопричини їх виникнення, є безпрецедентний характер та, відповідно, несформованість чіткої судової практики як в Україні, так і за кордоном.

Надзвичайну стурбованість зумовлюють, зокрема, наступні питання: імунітет рф як при розгляді спорів проти неї, так і особливо при виконанні таких рішень за кордоном, розрахунок та підтвердження збитків бізнесу, вплив публічно-правових механізмів (санкції, арешт і конфіскація активів рф та її агентів з боку урядів) та приватного стягнення в судовому порядку й інші питання.

Як компанія, що активно працює на юридичному фронті проти рф, ми завжди відкриті до будь-якої співпраці, публічно ділимося з ринком нашими напрацюваннями у цій сфері. Водночас, якщо говорити про створення будь-яких формалізованих альянсів, то окрім, власне, піар-мети вони повинні продукувати синергію. Монополізація ж українського ринку звернення стягнення на російські активи з боку української держави змушує змістити погляди на закордон – країни, де сконцентрована абсолютна більшість потенційних об’єктів для стягнення. Саме там може бути необхідне партнерське плече для співпраці на особливих умовах. Українську ж юрисдикцію варто розглядати здебільшого як стартову точку для отримання судового рішення про стягнення з метою наступного його виконання за кордоном. Хоча, звісно, є сфери, де навіть підготовча стадія вимагає значних часових, кадрових та інтелектуальних ресурсів. Наприклад, колективні (групові) позови жертв війни, які налічували б тисячі потерпілих. Саме такі проєкти вимагають вітчизняної синергії, і саме над одним із них ми наразі активно працюємо.