Резолюція Генасамблеї ООН щодо компенсації збитків – дипломатична перемога України на юридичному фронті

Резолюція Генасамблеї ОНН «Щодо сприяння здійсненню правового захисту та забезпечення відшкодування збитків у зв’язку з агресією проти України» – віхова дипломатична перемога України, яка матиме дуже важливе значення на юридичному фронті.

По-перше, документ визначає основні принципи та керівні положення, які чітко покладають на росію відповідальність за воєнну шкоду та вимагають її компенсації, - важливий крок у вирішенні питання суверенного імунітету росії, який для багатьох юрисдикцій є головною перепоною у судовому та позасудовому стягненні з неї збитків. 

По-друге, Генасамблея – найбільший представницький орган ООН, отже вирішується питання легітимізації питання на світовому рівні як фундамент для подальших міжнародно-правових кроків і певною мірою аргумент захисту від потенційних претензій з боку рф у Міжнародному суді ООН (на зразок спору між Німеччиною та Італією, справа про імунітети 2012 року).

По-третє, за проголосували 94 країни, серед яких всі наші міжнародні партнери, де заморожені російські активи. Тому слід очікувати на послідовність їх подальших дій в позитивному вирішенні питання долі таких активів. 

По-четверте, Резолюцією прямо окреслено види шкоди, спричиненої агресією російської федерації проти України, яка підлягатиме відшкодуванню, і що важливо, окрім загибелі людей, руйнування інфраструктури, втрати державної та приватної власності та економічної катастрофи, визначено також переміщення цивільного населення та знищення природних ресурсів.

По-п’яте, закладається основа для створення єдиного позасудового міждержавного механізму компенсації шкоди, при цьому не заперечується існування інших механізмів. Переконаний, текст рішення буде розібраний на цитати, і стане одним з найчастіше  цитованих міжнародних документів цієї війни, особливо судовими юристами.

Але не варто забувати, що це документ має рекомендацій характер, тому сам по собі він не є підставою для відповідальності, списання активів тощо, тому надважливим буде якнайшвидше забезпечити:

1. деталізацію основних принципів та керівних положень, закладених в Резолюції, принаймні на рівні формування спільного розуміння міжнародної спільноти щодо кола матеріально відповідальних осіб (питання російських держпідприємств, олігархів, пропагандистів, тощо прямо не окреслено в Резолюції), конкретних підстав та механізмів компенсації.
2. подальшого виконання Резолюції та дотримання визначеного у ній підходу, принаймні тими країнами, які головували «за»,
3. імплементація на міжнародному рівні, створення єдиної міжнародно-правової угоди або міждержавних договорів щодо цього питання.
4. впровадження механізмів та національному рівні, в тому числі в країнах знаходження активів та самій Україні.

Це шлях, який вартий того, щоб ним іти. Але відверто кажучи, така Резолюція Генасамблеї ООН не стала великим сюрпризом. Це необхідний, очікуваний та логічний крок. Ворог має розуміти, що він обов’язково відповідатиме за свої дії, і усе, що відбувається зараз на нашій території – за його кошт. Питання вартості та доцільності подальшого ведення війни має стати критичним для путінського режиму ворога і його поплічників. Істерика в дипломатичних і державницьких колах росії –  підтвердження правильності шляху.