Що пережила судова практика у 2022 році?

1. Чи можна вважати судову практику найпопулярнішою у 2022 р.? Як воєнний стан вплинув на розгляд судових справ?

З точки зору обсягу роботи судова практика приречена бути затребуваною. Адже це збірне поняття усіх практик, де виникають юридичні конфлікти, що мають судову перспективу. А судові юристи – це адвокати-універсали, які  повинні презентувати кейс в будь-якій галузі матеріального права. Тому судова практика завжди була популярною та статистично великою за обсягом. Так було і в довоєнні роки. Війна ж – додатковий тригер, який провокує конфлікти в суспільстві, бізнесі та відповідно в правовій сфері. Сторони продовжують судитися, а суди здійснювати правосуддя.  Тому на фоні тотального зменшення юридичного ринку в країні, саме судова практика втратила найменше роботи.

Взагалі ця війна поставила нові виклики та задачі перед усією правничою спільнотою. Одна з відповідей від судових юристів – нова категорія спорів – стягнення воєнних збитків з росії та її агентів. Це дуже важливі та комплексні справи, які особисто для мене є питанням не лише професійного виклику чи бізнес стратегії допомоги клієнтам, а й  громадського обов’язку використати мої знання та досвід на допомогу країні.

Розумію, що великий професійний виклик мають судді та інші представники системи правосуддя, яке прожовує здійснюватися попри війну та створені нею величезній виклики. Суди намагаються організувати свою роботу й у таких непростих умовах, незважаючи на ракетні обстріли та повітряні тривоги. Чимало приміщень зруйновані, частина пошкоджені та непридатні до функціонування, окремі суди змушені були змінити місцезнаходження, а в найбільш складних питаннях, пов’язаних з окупацією та активними бойовими діями – тимчасово припинити здійснення правосуддя. Окремі судді та адвокати поповнили лави ЗСУ та боронять нашу вітчизну зі зброєю в руках.

2. Судова комунікація під час війни: покращилася чи, навпаки, погіршилася?

Війна не є тим фактором, який би сприяв покращенню чогось, зокрема і у сфері комунікації. Але тут я би я виділив кілька рівнів комунікації: суди – суспільство; суд – сторони. Якщо ми говоримо про комунікацію між судами і суспільством в цілому, то я би суб’єктивно відмітив те, що люди стали менше критикувати суди. Можливо через те, що судді попри все продовжують мужньо виконувати свою роботу, а можливо через зміну пріоритетів, чи консолідацію нації на боротьбу з ворогом, встановлення певного негласного мораторію на чвари, але зміст комунікації на цьому рівні очевидно покращився.

Якщо говорити про процесуальну комунікацію між судом та сторонами по певним справам, то вона утруднилася під впливом низки негативних факторів, так чи інакше пов’язаних з війною – перебої з електропостачаннями, дефіцит коштів на відправку, кадрова незабезпеченість апарату судів, тощо. Хоча і тут є певні спроби покращити ситуацію, зокрема максимальне впровадження електронної кореспонденції, інтегрувавши існуючі цифрові системи – електронний суд, особистий кабінет адвоката, Дія тощо.

3. Які заходи запровадили у судовій системі, щоб забезпечити можливість розгляду судових справ і не наражати на небезпеку життя та здоров`я учасників судового процесу?

Це дуже складне і комплексне питання, при відповіді на яке важливо враховувати багато факторів – від географії суду, характеристик будівлі, доступності бомбосховища, наявних технічних можливостей, тощо. Моя думка, що це питання потребує більшої уваги законодавця та більш послідовної політики у цій сфері. Адже ті заходи, які робляться -  зміна територіальної підсудності щодо найбільш уражених війною регіонів, зняття справ з розгляду чи тимчасова зупинка здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які є загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, дистанційне правосуддя в режимі відеоконференцій, - це відповіді самої судової гілки влади на рівні РСУ чи керівництва ВС знайти вихід у цих надскладних умовах.

Якщо говорити про законодавчу політику, то я вбачаю кілька можливих рецептів. Звісно найбільш універсальна і проста порада – якомога ширше використання можливостей електронного суду та дистанційного правосуддя, зокрема як щодо сторін, так і суддів. Це те, що ми розвивали ще в часи Ковід, та що просто необхідно поглиблювати зараз.

Також час зробити максимально ефективним судовий процес, визначивши пріоритетним  електронну комунікацію із судом, а таку форму як судове засідання лишити для розгляду справи по суті.  Доцільно реформувати стадію підготовчого судового засідання, перевівши його в письмову форму із законодавчим визначенням строків подання документів та клопотань, а також їх розгляду судом. Останнє, до речі, могло би зменшити кількість відкладень справ, зумовлених неявкою сторони або технічною неможливістю провести засідання у режимі відеоконференції у визначений час. Щодо системи документообігу між сторонами і судом, то окрім цифрової автоматизації, доцільно уніфікувати саму структуру процесуальних документів у справі, прив’язавши її до базової конструкції позову – підстав та предмету.

Це не лише підвищить рівень обґрунтованості судових рішень (суддя змушений буде дати оцінку кожній підставі позову, спіставляючи її із запереченнями відповідача, вимогами закону та доказами у справі), а й знизить потребу проведення очих зустрічей з судом в формі судових засідань. Також можна передбачити можливість надання стороною своїх відео пояснень. Тож, пропри те, що війна є найскладнішим випробуванням для усіх нас, це також унікальна можливість зробити систему правосуддя в України максимально ефективною.