+44 (0) 800 123 4567 No.1 Abbey Road London, W1 ECH, UK

Налагоджений попит

«В Україні штучно створена величезна потреба в адвокатах», - заявляє Олег Маліневський, партнер EQUITY.

Який вплив на ринок юридичних послуг зробило введення виключного права адвокатів на судове представництво?

Сталася велика інтервенція адвокатури на ринок юридичних послуг для бізнесу. Якийсь час ці сегменти ринку співіснували паралельно: мова йде про «кримінальних» адвокатів, які більше ототожнювалися з класичною адвокатурою, і юристах, що спеціалізуються в основному на прозахідних транcакціонних практиках. Зараз же відбулося істотне зближення практик: практично будь-яка угода або кредит можуть стати предметом судового розгляду, не виключено, що і з кримінальним елементом. Тому багато компаній з сильними корпоративними практиками змушені розвивати dispute resolution, вивчати, що таке адвокатура, як з нею працювати і як співіснувати.

 

З введенням виняткового права адвокатів на судове представництво, так званої адвокатської монополії, штучно створена величезна потреба у адвокатах. Це в свою чергу створило труднощі з допуском до професії. Причому я б не сказав, що так вже й складно здати адвокатський іспит. Проблема в іншому - потрапити на іспит. У деяких областях черги розписані вже більше ніж на рік.

Можливо, розуміючи наші реалії, держава повинна піти назустріч бізнесу і забезпечити доступ до адвокатури за принципом «єдиного вікна», включаючи стажування і складання іспиту, що актуально для висококласних юрисконсультів, що мають значний досвід судового представництва, але в силу різних обставин не отримали статус адвоката. Напевно, це відповідало б тому шляху, по якому в Україні розвивається професія судового юриста.

Чи готові адвокати, точніше - юрфірми, до збільшення обсягів роботи?

Питання комплексне, і не можна однозначно говорити про якийсь односторонній вплив і лінійну залежність. Відбулося істотне збільшення попиту на послуги адвокатів, але не можна сказати, що цей попит кваліфікований, він носить скоріше технічний характер. Якщо ми говоримо про топ-сегменти ринку, дійсно, складних кейсів більше не стало, і структура ринку істотно не зміниться. Роботи додалося в середньому і нижньому сегментах. Можливо, частина цієї роботи дістанеться великим юрфірмам, але лише в рамках збереження лояльності до існуючих клієнтів і рішення їх технічних судових питань. У розрізі кадрової ситуації це тягне за собою певне збільшення попиту на адвокатів, але протягом року-двох ситуація вирівняється.

Можлива навіть зворотна ситуація - надлишок адвокатів. Не будемо забувати, що паралельно запущені процеси, що впливають на кількість судових справ. До слова, зменшення кількості судових розглядів - це світовий тренд. Розвиток альтернативних способів вирішення спорів, подорожчання процесу, уніфікація судової практики в довгостроковій перспективі сприятимуть зменшенню кількості звернень до судів.

Чи змінилася гонорарна політика на ринку?

На цьому часовому проміжку спостерігається тенденція збільшення розмірів гонорарів адвокатів. Зі збільшенням попиту підвищилася і вартість пропозиції - це закони ринку. Але повторюся, ми не знаємо, що буде через два-три роки, коли ажіотаж стихне і з'являться результати судової реформи в вигляді зменшення навантаження на суди.

А що відбувається з гонораром успіху зважаючи на позицію Верховного Суду (ВС)?

Дозволю собі не погодитися з позицією ВС, що поставив під сумнів законність нарахування гонорару успіху. Адже прямої заборони в законі немає, при цьому ми повинні виходити з наших ринкових реалій. Є достатньо прикладів, де без гонорару успіху проект не може бути реалізований. Класичний приклад - співпраця з Фондом гарантування вкладів фізосіб. За великим рахунком незастосування гонорару успіху створює перешкоди в доступі до правосуддя в разі, якщо у клієнта немає коштів для фінансування судових витрат. Саме гонорар успіху - це можливість отримати якісну, максимально ефективну правову допомогу. Це повинна бути легітимна опція, яку має право вибрати клієнт за погодженням адвокатом.

Наскільки існуючі правила адвокатської етики адаптовані до юрринку?

Питання професійної етики можна розглядати з двох сторін: нормативної та практичної. Нормативно у нас все врегульовано досить добре. Правила адвокатської етики дають відповіді на багато питань, які можуть виникнути у відносинах адвоката з клієнтами, третіми особами, державними органами. В останній редакції Правил вже навіть врегульовано поведінку адвоката в соцмережах.
Питання практичної складової: ринок досить турбулентний, ведеться активна боротьба за клієнтів, не завжди цивілізовано. І не завжди існуючі інструменти дисциплінарної відповідальності адвокатів дозволяють ефективно реагувати на порушення. Більш того, адвокати не поспішають виносити сміття з хати, існує певна цехова солідарність і тенденція залагоджувати конфлікти, не розголошуючи їх.

Незважаючи на всю соціальну значимість адвокатури, для багатьох вона перш за все є бізнесом. І, на жаль, правила, за якими живуть бізнес, клієнти, часто застосовні і до юридичних фірм.

Чи можна назвати нове процесуальне законодавство проадвокатським?

Оскільки в нових кодексах імплементована конституційна норма про виключне право на судове представництво, то в цій частині вони безумовно можуть вважатися абсолютно проадвокатськими. З іншого боку, права і гарантії адвокатської діяльності не зазнали істотних змін. Про революцію в цьому питанні годі й казати. З'явилися також певні «підводні камені». Наприклад, доступ адвоката до процесу - незважаючи на чіткий перелік документів, які повинен надати адвокат, деякі судді в цьому питанні проявляють витонченість, гідну кращого застосування. Це формалізм, що суперечить цілям введення адвокатської монополії: не тільки забезпечення надання якісної правової допомоги, а й покладання обов'язку доведення деяких формальних моментів на інститут адвокатури.

З іншого боку, у адвокатів не залишилося можливостей маніпулювати своїм процесуальним статусом, адвокат вже не може виступати в якості «представника за дорученням». Відповідно, будь-яка процесуальна дія адвоката знаходиться під контролем дисциплінарних органів.

В цілому у введенні монополії я бачу проадвокатський посил, але не можна сказати, що ці зміни проадвокатські. Втім, як видається, і цілі такої не було.

У професійному співтоваристві активно дискутуються ініціативи, що стосуються зміни профільного закону про адвокатуру та адвокатську діяльність. Яка ваша позиція?

За своїм визначенням реформа повинна нести фундаментально нове, а не обмежуватися вирішенням якихось приватних проблем в адвокатурі.

На мою думку, першим етапом реформи адвокатури було самоврядування, яке ми вже отримали, другим - монополія, її ми теж отримали. Третім етапом могло б стати отримання якісно нового статусу адвоката в кримінальному процесі, визначених процесуальних інструментів, хай таких, що не прирівнюють адвокатів зі стороною обвинувачення, але таких, що розширюють їх можливості в захисті інтересів клієнтів. Але це можливо в рамках реформи кримінального процесу.

Дуже схоже, що запропонована зараз під гаслом реформи адвокатури авторам відповідної законодавчої ініціативи в більшій мірі необхідно для формального завершення судової реформи та дострокового перезавантаження всіх органів адвокатського самоврядування. Більшість з позитивних і необхідних адвокатам нововведень, що стоять в авангарді піар-кампанії законопроекту, можуть бути реалізовані шляхом внесення точкових змін в існуючий закон і Правила адвокатської етики без загрози ескалації чергового протистояння всередині адвокатської спільноти.

 

 

1103
Олег Маліневський