Значна кількість окремих думок у справах означає, що правова позиція ВС у майбутньому може змінюватися?

Однозначно, наявність великої кількості окремих думок у справах, є індикатором неодностайності суддів щодо певної категорії справ чи конкретної ситуації. Поступово зміна обґрунтування з урахуванням висновків окремої думки може призвести до зміни позиції Верховного Суду (ВС), Більше того, це є логічним, оскільки уже на сьогодні є приклади, коли Велика Палата ВС відходить від своїх же висновків. Причому, примітно, що юридична техніка та й зміст окремих думок значно вищі, ніж у самого судового рішення. Зокрема, суддя/судді, що викладають таку окрему думку, аргументують своє бачення, висновок як з точки зору норм права, національної судової практики та практики ЄСПЛ, так і виходячи з теоретичних, доктринальних підходів та основоположних принципів судочинства. Сам факт викладення окремої думки в певній категорії справ мотивує суддів ретельніше підходити до аналізу справи та до написання своїх судових рішень у наступних аналогічних справах, навіть якщо сам результат розгляду залишається незмінним. З іншого боку, в процесі дискусій аргументи «окремої думки» можуть змінити позицію всього складу в напрямі зміни практики.

Вважаємо, що цей процес — зміни судової практики, особливо в контексті, коли це наслідок тривалої, правової та наукової дискусії, зокрема під впливом обґрунтованих окремих думок, — є прийнятним та навіть очікуваним індикатором ефективності судової системи. Така зміна судової практики не суперечить принципу правової визначеності, оскільки як суспільні відносини, так і правозастосування може змінюватись, виправляючи свої подекуди помилкові попередні висновки. Більше того, в своїй постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата ВС, відступивши від своїх попередніх висновків щодо юрисдикції спорів стосовно реєстраційних дій, прямо зазначила, що принцип правової визначеності допускає відступ від своїх попередніх рішень, якщо для цього є обґрунтовані причини. Обґрунтованими причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, незрозумілість, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Саме тому в межах справ ми постійно відстежуємо окремі думки та оперуємо ними в разі наявності негативної в цей час судової практики. Власна аргументація плюс позиція судді, викладена в окремій думці, дає шанс та мотивацію для потенційного відступу судді, навіть нижчих інстанцій, від судової практики.