Бути в повній реформі
Судова реформа повинна бути тенденційним та систематичним процесом, який не може видозмінюватися за результатом обрання нового глави держави. А сам Президент України має забезпечувати максимальну незалежність суддів, що головним чином повинно проявитися у невтручанні в роботу суддівського корпусу.
Однак потенційна реалізація чітко сформованої законодавчої ініціативи Президента щодо зняття недоторканності із суддів може мати негативний вплив на забезпечення незалежності та безсторонності суддів.
На даний момент текст законопроекту «Про зняття недоторканності з Президента України, народних депутатів і суддів» не є доступним громадськості. Однак його прийняття повинно мати наслідком внесення змін до статтей 126 та 149 Конституції України, які передбачають недоторканність суддів, що суттєво ускладнює такий процес.
Тим більше конституційне закріплення недоторканності суддів є одним з елементів права людини на безсторонній та незалежний суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав й основних свобод людини. Так, Основні принципи Організації Об’єднаних Націй про незалежність суддів, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 1985 р., передбачають обов’язкове забезпечення вирішення суддями справ «безсторонньо, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу». Також Основні принципи передбачають, що «суддям слід користуватися особистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричинену в результаті хибних дій чи упущень, які мали місце при здійсненні ними своїх судових функцій».
Тому скасування недоторканності суддів суттєво знижує рівень незалежності суддів, що не узгоджується із статтею 6 Конвенції та у самому корені руйнує певні позитивні здобутки у цьому напрямі.
Зміст іншого вектору судової реформи Президента України полягає у запровадженні інституту «мирових суддів, які обираються народом, для вирішення простих справ». Однак на даний момент не є зрозумілим поняття «простих спорів», вимоги до осіб, які можуть бути обрані на посаду мирового судді, та й загалом мета такої новації.
Адже у нові редакції процесуальних кодексів імплементовано поняття малозначних спорів та можливість їх розгляду у спрощеному провадженні. Така законодавча новація була покликана пришвидшити розгляд справ, які за своїм характером очевидно є доволі близькими до «простих спорів». Однак для ефективної реалізації цього механізму, правильнішим є зменшення навантаження на суддів, укомплектування суддівського штату достатньою кількістю суддів, наданням допоміжного персоналу, що в сукупності відповідає принципу «створення відповідних умов праці для суддів», задекларованого Рекомендаціями № (94) 12 від 13.10.1994 р. «Незалежність, дієвість та роль суддів». Також складно уявити узгодження діяльності мирових суддів із принципом професійності, дотримання якого є не менш обов’язковим.
Тому на даному етапі пропозиція запровадження інституту мирових суддів для розгляду «простих спорів» більше скидається на привабливе політичне гасло без чіткої мети.