«ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ»
З 2014 року юридична і банківська спільноти спостерігають за ходом судових спорів по кожному з проблемних банків, процедура введення тимчасової адміністрації та ліквідація яких оскаржується в судах.
Черговий рік добігає кінця, і сьогодні ми маємо певну, можливо, не до кінця сформовану практику Верховного Суду за вищезазначеними справами. Показовими є спори щодо оскарження процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Базис», ПАТ «КБ «Капітал», ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Златобанк», а також справи інших банків, у яких рішення щодо незаконності введення процедури ліквідації (а в деяких випадках і тимчасової адміністрації) були залишені в силі Верховним Судом.
За останні чотири роки підхід суддів до питання законності введення процедури тимчасової адміністрації / ліквідації змінився в бік більш глибокого аналізу фінансового стану банку та оцінки дій його акціонерів, які спрямовані на відновлення платоспроможності банку або, навпаки, на виведення коштів з банку.
Зокрема, на противагу позиції суду у справі АТ «Златобанк», де процедура ліквідації була скасована фактично через формальні причини (через порушення передбаченого законодавством порядку прийняття відповідних рішень з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) і Національного банку України (НБУ), підставою для скасування введення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, наприклад, у справах ПАТ «КБ« Капітал » (Справа № 826/15723/17) і ПАТ «Укрінбанк» (справа № 826/14033/17) стала відсутність фактів невиконання плану фінансового оздоровлення з боку акціонерів банку і необгрунтованість прийняття рішень ФГВФО і НБУ.
Такий свіжий підхід Верховного Суду є необхідним і виправданим, оскільки введення процедури тимчасової адміністрації / ліквідації банку створює складні і незворотні наслідки як для клієнтів банку, так і для його акціонерів. Очищення банківського ринку від неплатоспроможних банків має здійснюватись дуже точним і зваженим хірургічним шляхом, саме тому не слід перетворювати скальпель в плуг, який може переорати весь банківський сектор.
Основним предметом доказування в таких категоріях спорів є перевірка обставин, які стали підставою для введення процедури тимчасової адміністрації / ліквідації. Однією з таких підстав є неприведення в термін до 180 днів банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, в тому числі до вимог нормативно-правових актів НБУ.
Тривалий час точилися дискусії, чи має Національний банк України право вводити процедуру тимчасової адміністрації банку до закінчення 180 днів, адже нерідко випадки введення зазначеної процедури до закінчення 180-денного терміну траплялися. На сьогоднішній день, Касаційний адміністративний суд, оцініючи частину 5 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльності », приходить до висновку, що НБУ може ввести процедуру ліквідації до закінчення 180-денного терміну, але такий механізм є винятково запобіжною процедурою, яка передбачена законодавцем з метою недопущення зловживань з боку недобросовісних банків.
Якщо протягом 180-денного терміну акціонери здійснюють дії, спрямовані на ще більше погіршення фінансового становища проблемного банку, НБУ має право вжити заходи банківського нагляду до завершення 180-денного терміну.
Однак вищезазначені дискреційні повноваження НБУ не повинні використовуватися довільно і без обґрунтованого адміністративного розсуду, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень.
Незважаючи на значний розвиток судової практики з питань оскарження процедур введення тимчасової адміністрації / ліквідації банків, сформувалася правова проблема, пов'язана з неможливістю виконання рішень судів, прийнятих на користь банків. Так, після скасування процедури введення тимчасової адміністрації /ліквідації банку, НБУ повинен прийняти заходи щодо відновлення банківської діяльності такої юридичної особи. Однак Національний банк не повертає на ринок зазначені банки, аргументуючи це відсутністю передбаченого законодавством механізму відновлення банківської діяльності (з поверненням ліцензії) установи, процедура ліквідації щодо якої була скасована в судовому порядку.
Зазначена позиція є досить спірною, адже протиправне рішення органу державної влади не може породжувати жодних правових наслідків. Відповідно, всі дії, вчинені на підставі протиправного рішення, повинні бути скасовані.
Незважаючи на небажання НБУ виконувати судові рішення, що прямо суперечить статті 19 Конституції України, законодавець неодноразово робив спроби відрегулювати питання відновлення банківської діяльності після скасування відповідних рішень щодо введення процедури тимчасової адміністрації / ліквідації в судовому порядку. Зокрема, законопроектом № 6608 від 21 червня 2017 року був запропоновано внести зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльності» щодо продовження процедури ліквідації банку навіть після скасування відповідного рішення в судовому порядку. Така позиція прямо суперечить нормам чинного законодавства, оскільки фактично виправдовує протиправність дій регулятора та надає йому необмежені повноваження (законопроект відкликаний 29 серпня 2019 року).
Дієвий механізм врегулювання проблеми був запропонований законопроектом № 10437 від 10 липня 2019 року, у якому визначено алгоритм відновлення банківської діяльності в разі скасування рішення про введення процедури ліквідації. Зокрема, передбачалася розробка плану відновлення платоспроможності протягом 60-денного терміну з моменту набрання рішення суду законної сили. Після узгодження НБУ зазначеного плану, він зобов'язаний відновити всі ліцензії та дозволи, повернути печатки, штампи, бухгалтерські документи і вивести з банку тимчасову адміністрацію. Максимальний термін такого фінансового оздоровлення не повинен перевищувати п'ять років, а на перші шість місяців запроваджується мораторій на задоволення вимог кредиторів і встановлюються податкові канікули в частині сплати певних податків. Протягом всього часу дії плану фінансового оздоровлення до такого банку не можуть застосовуватись вимоги щодо економічних показників і фінансові санкції.
На жаль, жоден із зазначених законопроектів не був прийнятий, і проблема досі залишається невирішеною. Найгостріше брак законодавчого регулювання відчувають банки, які в суді зуміли довести незаконність дій НБУ і ФГВФО щодо введення тимчасової адміністрації / ліквідації, але при цьому, перебуваючи в правовому вакуумі, скуті в можливості повернути банківську ліцензію. За відсутності ліцензії банки щоразу змушені доводити свої права щодо стягнення заборгованості за банківськими кредитами, що грає на руку недобросовісним боржникам банку.