Якщо «постукались» з обшуком що робити: 10 перших кроків від адвокатів

І хоча Конституція України гарантує кожному право на недоторканність житла, а будь-яке проникнення до помешкання чи офісу можливе лише за ухвалою слідчого судді або за добровільної згоди особи, то на практиці все частіше фіксуються випадки, коли правоохоронці вдаються до «невідкладних обшуків» - без рішення суду, без належного обґрунтування та з грубими порушеннями процесуальних прав громадян та юридичних осіб.

Найчастіше слідчі обґрунтовують підставу для такого «невідкладного обшуку» без ухвали слідчого судді наявністю ризику знищення доказів та посилаються на «невідкладний випадок, пов’язаний із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення».  (ч. 3  ст. 233 КПК).

Отже, механізм невідкладних обшуків створений та покликаний врятувати життя людей та їх майно.   

Однак, що ми маємо на практиці?

Правоохоронні органи фактично підміняють поняття та, замість врятування життя та майна, використовують дану норму для відшукання майна та його вилучення без належних на те підстав.

Варто не забувати, що обшук - це не просто слідча дія, а повноцінне втручання в основоположні права людини, яке має бути пропорційним, вмотивованим і процесуально допустимим.

Наглядними кейсами-ілюстраціями, в яких довелось брати безпосередню участь, були «невідкладні» обшуки у бізнесмена Ігоря Мазепи та колишньої заступниці міністра економіки Світлани Панаіотіді.

Підміна понять

Часто за відсутності ухвали слідчого судді, правоохоронці відмовляються надати копію постанови про обшук, апелюючи до ст. 110 КПК, мовляв, такий їх обов’язок не передбачено в КПК. Хоча вказана стаття регулює порядок оформлення тільки процесуальних рішень, що приймається у формі постанови.

А ось стаття 236 КПК України, чітко регламентує процедуру та порядок проведення обшуку. І відповідно до ч. 3, перед початком виконання ухвали про обшук особі, яка володіє житлом повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія.

Так, у випадку невідкладного обшуку, слідчі зазвичай поспіхом зачитують текст постанови, а враховуючи шоковий стан осіб, запам’ятати її зміст не вдається. А копія постанови на вимогу адвоката не надається взагалі.

В той же час, шляхом подібного нівелювання положень ст. 236 КПК, що вимагає надання копії постанови слідчого за аналогією з ухвалою слідчого судді, захист також втрачає контроль за строками оскарження таких дій.

Виходить, що унеможливлюється перевірка підстав для «невідкладності» слідчих дій, оскільки сама постанова повинна описувати конкретні факти (яке саме майно в небезпеці, чому суд недоступний, обставини кримінального провадження тощо).

Більше того, ненадання такої постанови фактично обмежує право на захист передбачене ст. 42 КПК та унеможливлює контроль обсягу обшуку. В результаті, адвокату значно складніше надавати правову допомогу в ході обшуку.

Судова практика: орієнтир для захисту

Одним з яскравих орієнтирів для побудови подальшої стратегії захисту є практика Верховного Суду щодо «невідкладних» обшуків.

Так, Верховний Суд у Постанові від 01 листопада 2023 року по справі № 462/3127/22  вказав, що такі слідчі дії можливі виключно у випадках пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні правопорушення.

У цьому кейсі слідчий послався на ризик знищення доказів, однак суд визнав, що така підстава не відповідає вимогам КПК та не відноситься до переліку невідкладних. Обшук проведено з порушенням прав людини та основоположних свобод, а отже - всі здобуті та похідні докази були визнані недопустимими.

• не було згоди жодного володільця житла;
• затриманому не було забезпечено захист, хоча обшук супроводжувався допитом;
• ухвала, яка з’явилася пізніше, не містила мотивування, передбаченого ч. 3 ст. 233 КПК;
• «ризик знищення доказів» не є обставиною, що виправдовує невідкладний обшук.

В результаті ВС визнав обшук незаконним, а всі здобуті докази - недопустимими. Додатково суд зазначив, що пояснення, отримані від затриманої особи без адвоката під час обшуку, не можуть визнаватись належними.

Ці рішення фактично формують судову доктрину, в межах якої поняття «невідкладності" повинно стати виключенням, а не обхідним маневром. Важливо також, що згадані висновки слугують на користь захисту, оскільки всі похідні докази отримані від таких обшуків є недопустимими.

Міжнародний досвід

Американська модель застосування обшуків без ордера (так звані exigent circumstances) відрізняється від української не лише змістом правових підстав, а й рівнем судового контролю та правозастосовної культури.

Слід навести декілька гучних проваджень в США (Brigham City v. Stuart та Lange v. California), в яких Верховний Суд США вирішуючи питання законності невідкладного обшуку зазначив, що невідкладність є винятком, а суд має перевіряти чи справді не було змоги отримати ордер, чи були наявні об’єктивні, переконливі обставини, які виправдовують втручання.

Наприклад, проникнення в житло без ордера можливе тільки для запобігання прямій шкоді, надання екстреної допомоги і лише якщо час не дозволяє отримати ордер.

В Україні ж формальні обмеження майже ідентичні - ч. 3 ст. 233 КПК передбачає той самий перелік: загроза життю, майну або переслідування особи. На жаль, на практиці ці винятки надто широко тлумачяться, а слідчі систематично використовують «ризик знищення доказів» як універсальну підставу для проникнення до житла без ухвали.

Ключова різниця у механізмах відповідальності та стандарті доказування полягає в тому, що у США обшук без ордера не припустимий автоматично, навіть якщо є втеча або підозра - суд вимагає доведення об’єктивності загрози. В Україні ж - слідчий просто пише в постанові «ризик знищення доказів" і цього формально достатньо.

Рекомендації, якщо до вас «постукали»:

1. Попросіть слідчого чітко назвати підставу для обшуку. Якщо звучить «невідкладний випадок» - попросіть пояснити, у чому саме полягає загроза життю чи переслідування злочинця (саме такі критерії містить ч. 3 ст. 233 КПК).
2. Викликайте адвоката. Слідчий зобов’язаний дочекатися захисника та щонайменше двох незацікавлених понятих до початку будь-яких дій. Запишіть відмову чекати до протоколу - це стане додатковим аргументом у суд.
3. Попросіть адвоката здійснювати власний відеозапис, зафіксуйте час та адресу обшуку, склад групи.
4. Вимагайте надати ухвалу про обшук та показати службові посвідчення.
5. У разі «невідкладності» без ухвали, вимагайте надати копію постанови про невідкладний обшук.
6. Не спішіть віддавати або відкривати документи та техніку, має бути чітке обґрунтування чому конкретні речі можуть мати значення для цього кримінального провадження. 
7. Якщо слідчі заходять до приміщення, наголошуйте що дозволяєте лише його огляд з метою усунення загрози, а не повний обшук, заперечуйте проти вилучення будь-яких речей (з фіксацією в протокол).
8. Одразу фіксуйте перелік усього, що вилучається, без опису річ буде складніше повернути.
9. Протягом 10 днів подайте скаргу за ст. 303 КПК на дії слідчого/прокурора.
10. До кінця наступного робочого дня перевірте, чи прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна; якщо ні - негайно подайте заяву про повернення майна на підставі ст. 169 КПК.

Сподіваємось, що згадані тут порушення з боку правоохоронних органів є скоріше виключенням із правил, оскільки протилежне могло б свідчити про поступове послаблення судового контролю у кримінальному процесі.

Законодавець передбачив спеціальні винятки, за яких допустимо проводити такі невідкладні обшуки без ухвал з метою захисту життя та майна особи або негайного переслідування злочинця, однак ми спостерігаємо як цей механізм трансформується в інструмент тиску та процесуального маневрування.

Слід не забувати про встановлену ст. 8 Конвенції заборону непропорційного втручання у право власності та повагу до приватного життя, оскільки такі дії підривають довіру до судової системи як органу, який має контролювати порушення прав.