Геноцид чи Порятунок? UA проти RU в Гаазі

Міжнародний суд ООН у Гаазі поновив слухання у справі за позовом України проти Росії за Конвенцією про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року (далі -  Конвенція).

Міжнародний суд у Гаазі це найвища судова установа ООН, що була створена після Другої світової війни для розгляду скарг щодо ймовірних порушень міжнародного права. Рішення Міжнародного суду є обов’язковими, але на жаль, вони не мають прямих засобів виконання.

Нагадаю, що Україна 26 лютого 2022 року звернулась до Міжнародного суду ООН з позовом про тлумачення, застосування та виконання рф положень Конвенції.

Звертаю увагу, що суттю даного спору не є звинувачення у вчиненні геноциду рф на території України. Предметом даного позову є встановлення зловживання рф положеннями Конвенції під час виправдання свого військового вторгнення на територію України. Фактично, це звинувачення у неправомірному звинуваченні в геноциді для виправдання військової агресії.

Так, незважаючи на всю абсурдність заяв російської сторони  вони зводяться до того, що причиною повномасштабної російської агресії стало вчинення  Україною геноциду власних громадян на власній території, що стало причиною для вторгнення, тобто "захисту". Роблячи подібні заяви високопосадовці держави - агресора мають сміливість посилатись на положення Конвенції.

Таким чином, Україна в позовній заяві просить суд визнати та заявити про наступне: 

1. рф не може законно вживати будь-яких дій відповідно до Конвенції про геноцид в Україні на підставі своїх неправдивих заяв про геноцид в Україні. 
2. визнання рф незалежності так званих "ДНР" та «ЛНР» ґрунтується на неправдивій заяві про геноцид і тому не має підстав у Конвенції. 
3. «спеціальна військова операція», оголошена рф 24 лютого 2022 року, ґрунтується на неправдивій заяві про геноцид, а тому не має жодних підстав у Конвенції. 
4. вимагати, щоб рф надала гарантії неповторення, що вона не вживатиме жодних заходів в Україні та проти неї, на підставі своєї неправдивої заяви про геноцид. 
5. наказати повністю відшкодувати всю шкоду, заподіяну рф внаслідок будь-яких дій, вжитих на підставі неправдивої заяви рф про геноцид

В подальшому, до цього позову на стороні України приєдналось ще 32 країни (зокрема, вусі країни Європейського союзу, крім Угорщини, Велика Британії, Канада, Австралія, Нова Зеландія; Норвегія і Ліхтенштейн). Вказані країни представлені послами, або міжнародно-правовими радниками відповідних МЗС. За загальним правилом, держави, які беруть участь у Конвенціях, мають право втручатися в розгляд, якщо вважають, що "мають інтерес юридичного характеру, якого може торкнутися вирішення у справі".

Інтерес 32 країн це безпрецедентний випадок. Всі вказані країни висловили підтримку Українській стороні, що є безпрецедентним випадком в практиці міжнародного прав. При цьому, кожна держава має надати суду письмові матеріали в яких мають бути засвідчені аргументи щодо справи. 

Слухання у справі відбудуться з 18 до 27 вересня 2023 року в Гаазі. 18 вересня свої аргументи представила рф, 19 вересня - Україна, а 20 вересня були заслухані аргументи інших 32 держав, що долучились до справи. Таким чином, процес не обіцяє бути швидким.

Що таке геноцид в розумінні Конвенції 

Право України на звернення до МС ООН передбачене Конвенцією. Так, відповідно до ст. 1 Конвенції, договірні сторони підтверджують, що геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний, чи воєнний час, є злочином, що порушує норми міжнародного права і проти якого вони зобов'язуються вживати заходів попередження і карати за його здійснення. 

Згідно до положень ст. 2 Конвенції під геноцидом розуміються наступні дії, вчинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: 

1. убивство членів такої групи; 
2. заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; 
3. навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; 
4. міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; 
5. насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Таким чином, сам факт вторгнення рф на територію суверенної держави в сукупності з систематичним вчиненням рф воєнних злочинів проти громадян України, знищення життєво важливої інфраструктури, разом з постійними погрозами застосування ядерної зброї, підривом Каховської гідроелектростанцій, замінюванням Запорізької АЕС, вбивством та вивезенням українських дітей на свою територію в сукупності з офіційними систематичними заявами президента рф та інших високопосадовців щодо намірів знищення української нації, є безсумнівною прямою ознакою геноциду української нації в розумінні ст. 2 Конвенції. 

При цьому, ст. 3 Конвенції визначає карними наступні діяння:

1. геноцид;
2. змова з метою здійснення геноциду;
3. пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
4. замах на здійснення геноциду;
5. співучасть у геноциді.

Особливої уваги заслуговують чисельні доказі насильницької передачі дітей з території Україні в рф з подальшим їх перевихованням, насадження російської мови, культури, ідентичності, що безперечно має ознаки реалізації рф наміру знищити українську національну групу та є геноцидом. Доказом підтвердження такого наміру свідчить, зокрема, підписання у указу Путіним про депортацію дітей з України до Росії. 

На порталі «Діти війни» станом на вересень 2023 року зафіксовано 19 546 випадки депортованих дітей на територію рф, однак ці дані очевидно не повні. При цьому, за різними російськими даними, рф перемістила з України на власну територію більш ніж 744 тис. дітей.

Такі системні та сплановані злочини, що є втіленням політики російського уряду, якою вони всіляко публічно заохочуються, спрямовані на знищення української нації, мають у собі повний склад злочину проти людяності – геноциду.

Слід зазначити, що вищевказані обставини незаконної депортації дітей були встановлені в ході розгляду справи Міжнародним кримінальним судом, юрисдикцію якого визнає 123 країни. Так, 17 березня 2023 року, Друга палата досудового розгляду Міжнародного кримінального суду видала ордер на арешт путіна, як підозрюваного у незаконному примусовому переміщенні українських дітей.

Таким чином, чисельні, тривалі та заздалегідь сплановані злочини рф на території України, що вчиняються на території України з 2014 року вже не потребують додаткового доведення, а в сукупності з офіційними заявами та закликами посадовців рф щодо намірів знищення української нації дають підстави для їх кваліфікації, як злочин проти людяності.  

Відповідно до ст. 4 Конвенції особи, що чинять геноцид чи замах на геноцид, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними по конституції правителями, посадовими чи приватними особами. При цьому, для введення в силу положень даної Конвенції договірні сторони зобов'язуються провести необхідне законодавство, і, зокрема, передбачити ефективні заходи покарання осіб, винних у здійсненні геноциду.

Особи, звинувачені в здійсненні геноциду чи інших перерахованих повинні бути суджені компетентним судом тієї держави, на території якої було зроблено це діяння, чи таким міжнародним карним судом, що може мати юрисдикцію у відношенні сторін даної Конвенції, що визнали юрисдикцію такого суду. 

Однак, на жаль, МС ООН у вищенаведеній справі за позовом України проти Росії за Конвенцією не має повноважень щодо встановлення факту геноциду, однак може встановити очевидність зловживання рф положеннями Конвенції під час виправдання свого військового вторгнення на територію України. Встановлені таким чином факти слугують додатковим важелем впливу під час дослідження фактів геноциду української нації. 

Таким чином, користуючись вищевказаними правами передбаченими Конвенцією, які були жорстоко та неодноразово порушені з боку рф, Україна правомірно звернулась до компетентного МС ООН з відповідним позовом.

На наступних слухання суд буде розглядати питання юрисдикції і прийнятності скарги України по суті. Російська сторона надала свої заперечення 18 вересня.

З аналізу заперечень російської сторони слідує, що вони зосереджені на тому, щоб не дати процесу дійти до слухання по суті та максимально затягувати слухання ще на етапі вирішення питання про юрисдикцію. 

Юрисдикція спору 

Слід зазначити, що на сьогодні питання юрисдикції даного спору має вирішальний характер, оскільки від його вирішення залежить можливість слухання справи по суті.  На разі, суд досліджує питання юрисдикції, про буде винесено окреме рішння. Однак, важливим є той факт, що Суд вже надав попередню юридичну оцінку цього питання на користь України (prima facie), під час застосування тимчасових заходів.

Так, Україна та рф є учасниками Конвенції про запобігання геноциду. Відповідно до Конвенції, кожен її учасник може звернутися МС ООН з вимогою вжити усіх необхідних, на його думку, заходів з метою попередження і припинення актів геноциду. 

Суперечки між договірними сторонами по питанню тлумачення, чи застосування виконання даної Конвенції, включаючи суперечки щодо відповідальності тієї чи іншої держави за здійснення геноциду, передаються на розгляд Міжнародного Суду за вимогою кожної зі сторін у суперечці (ст. 9. Конвенції).

Відповідно до ст. 36 Статуту МС ООН, до компетенції суду належать усі справи, які будуть передані йому сторонами, що передбачені Статутом ООН або Конвенціями. Держави-учасниці можуть у будь-який час заявити, що вони визнають без особливої ​​про це угоди, (ipso facto), щодо будь-якої іншої держави, яка прийняла таке ж зобов'язання, юрисдикцію Суду обов'язковою за всіма правовими суперечками, що стосуються, зокрема: тлумачення договору; будь-якого питання міжнародного права; наявності факту, який, якщо його буде встановлено, є порушенням міжнародного зобов'язання. 

Україна у своєму позові стверджує, що спір між Сторонами стосується питання, чи має внаслідок одностороннього твердження рф про геноцид рф законні підстави для вжиття військових дій в Україні та проти неї з метою запобігання та покарання за геноцид відповідно до статті I Конвенції про геноцид. Україна вважає, що Російська Федерація «перевернула з ніг на голову Конвенцію про геноцид», зробивши неправдиву заяву про геноцид як основу для дій зі свого боку, які є серйозними порушеннями прав людини мільйонів людей по всій Україні.

Разом з тим, РФ стверджує, що насправді її «спеціальна військова операція» на території України ґрунтується на статті 51 Статуту ООН та звичаєвому міжнародному праві і що Конвенція не може забезпечити правову основу для військової операції, яка виходить за рамки Конвенції.

Наведемо тут зміст ст. 51 Статуту ООН, яку віроломно викорістовує рф в якості юридичного обгрутування для військового вторгнення на територію України:

"...Цей Статут жодним чином не зачіпає невід'ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад на Члена Організації, доки Рада Безпеки не вчинить заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру та безпеки. Заходи, вжиті Членами Організації при здійсненні цього права на самооборону, повинні бути негайно повідомлені Раді Безпеки і жодним чином не повинні торкатися повноважень та відповідальності Ради Безпеки, відповідно до цього Статуту, щодо вживання в будь-який час таких дій, які він визнає за необхідне для підтримки чи відновлення міжнародного миру та безпеки..."

Далі, російська сторона у своїх заперечення, наданих до МС ООН, офіційно спростовує все сказане, (також до речі офіційно), раніше: 

"...хоча звернення Путіна «до громадян Росії», може в певних контекстах стосуватися геноциду, це посилання не є тотожним посиланню на Конвенцію, як юридичне виправдання її дії, а також не вказує на те, що Російська Федерація визнає існування спору за Конвенцією. Російська Федерація наголошує, що жодних згадок про Конвенцію про геноцид у зверненні її президента 24 лютого 2022 року немає..." 

Таким чином, рф маніпулює положеннями Конвенції, нормами міжнародного права, та зловживає своїми повноваженнями, як члена ООН, просить суд вилучити справу зі свого списку у зв’язку з невідповідністю юрисдикції.

Разом з тим, МС ООН в своєму рішенні від 16 березня 2022 року про застосування тимчасових заходів встановив наступне:

"...починаючи з 2014 року, різні державні органи та високопоставлені представники Російської Федерації посилалися в офіційних заявах на вчинення актів геноциду Україною в Луганській та Донецькій областях. Суд зауважує, що Слідчий комітет Російської Федерації як офіційний державний орган  з 2014 року порушив кримінальну справу проти високопосадовців України за фактом нібито вчинення актів геноциду російськомовного населення, яке проживає у вищезазначених регіонах, «з порушенням Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року... 

...Суд нагадує, що у зверненні 21 лютого 2022 року Президент Російської Федерації пан Володимир Путін назвав ситуацію на Донбасі «жахом і геноцидом, з якими стикаються майже 4 мільйони людей...». 

Так, приймаючи рішення про застосування тимчасових заходів від 16.03.2022 МС ООН офіційно визнав, що, дії, на які скаржиться Українська сторона можуть підпадати під положення Конвенції про геноцид та prima facie, він має юрисдикцію відповідно до статті IX Конвенції.  Це рішення є дуже важливим кроком, що підтверджує обґрунтованість позову української сторони у подальшому вирішенні спору. 

Тимчасові заходи

Відповідно до статті 6 Конвенції Договірна Сторона, яка вважає, що геноцид має місце на території іншої Договірної Сторони, "може закликати компетентні органи ООН вжити заходів для запобігання та припинення актів геноциду".З метою забезпечення позовних вимог, ще на стадії досудового розгляду справи, МС ООН може застосувати  тимчасові заходи, про які попросила українська сторона, зокрема щодо термінового припинення рф збройної агресії на території України.За цих обставин МС ООН, дослідивши обставини справи дійшов висновку про те, Україна має правдоподібне право не бути підданою військовим операціям з боку рф з метою запобігання та покарання за стверджуваний геноцид на території України. Суд задовольнив вимоги України про тимчасові заходи вказавши наступне:

"....Суд вважає, що цивільне населення, яке постраждало від цього конфлікту, є надзвичайно вразливим. «Спеціальна військова операція», яку проводить Російська Федерація, призвела до численних смертей та поранень серед цивільного населення...

....У зв'язку з цим Суд бере до уваги резолюцію A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, яка, inter alia, «висловлює серйозну стурбованістьповідомленнями про напади на цивільні об'єкти, такі як житлові будинки, школи та лікарні, а також про жертви серед цивільного населення, включаючи жінок, людей похилого віку, осіб з інвалідністю,  і діти», «[r] визнає, що військові операції Російської Федерації на суверенній території України мають масштаби, яких міжнародне співтовариство не бачило в Європі протягом десятиліть, і що необхідні термінові дії, щоб врятувати це покоління від лиха війни», «[c] засуджують рішення Російської Федерації підвищити боєготовність своїх ядерних сил» і «[e] xpress[es] серйозну стурбованість у зв'язку з погіршенням гуманітарної ситуації в Україні та навколо неї, зі збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб та біженців, які потребують гуманітарної допомоги...». 

В результаті, МС ООН своїм рішенням про тимчасові заходи від 16 березня 2023 року постановив,  що рф повинна до винесення остаточного рішення у справі призупинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України. Крім того, РФ повинна також забезпечити будь-які військові або нерегулярні збройні формування, які можуть бути спрямовані або підтримані нею,  а також будь-які організації та особи, які можуть підлягати її контролю або керівництву, не вживають жодних заходів для сприяння цим військовим операціям. 

Щодо юридичної сили такого рішення,  слід зазначити, що відповідно до статті 41 Статуту МС ОНН накази про тимчасові заходи мають обов'язкову силу» і. створюють міжнародно-правові зобов'язання для будь-якої сторони, якій адресовані тимчасові заходи. 

Тобто, фактично 16 березня 2022 року МС ООН визнав головний юридичний факт, який  підтверджує незаконність війни. Дане судове рішення буде мати важливе значення для майбутнього спец-трибуналу та вирішення питання репатріації, компенсацій завданих збитків та інших спорів, де буде відстоюватись інтерес України.  

На жаль, рішення МС ООН у переважній більшості випадків мають виконуватися державами добровільно. При цьому, незважаючи на те, що рф є членом ООН і рішення авторитетного суду МС ООН є обов’язковими для цієї держави, рф не виконала вказане рішення суду.

Що далі

Враховуючи кількість учасників та певні особливості процесу, судова справа буде слухатись протягом тривалого часу. При цьому, будь-які рішення та ухвали, прийняті МС ООН в ході розгляду даної справи будуть слугувати підставою та беззаперечним доказом в судах по інших спорах України до рф з питань компенсації збитків, завданих незаконною збройною агресією, тощо.

Незважаючи на те, що встановлення фактів геноциду рф на території України знаходиться поза межами даної справи, безперечно встановлені авторитетним та компетентним з питань геноциду МС ООН обставини будуть слугувати основою для ініціювання та захисту інших інтересів України у спорах щодо відновлення порушених прав. Безперечно, Україна має всі шанси для позитивного вирішення даного спору та відновлення справедливості на юридичному рівні для подальшого застосування таких висновків в інших системних механізмах захисту.

27 вересня відбулось останнє підготовче слухання, на якому рекордна кількість держав (32) підтримали український позов. Далі суд має визначити, чи має він повноваження розглядати цю справу та винести відповідне рішення на відкритому засіданні, дата якого буде оголошена пізніше. За практикою, можна очікувати таке рішення через декілька місяців. Лише після визначення юрисдикції можливо почати розгляд справи по суті. Важко прогнозувати строки судового розгляду справи. Наприклад, суд Боснії і Герцеґовини проти Сербії щодо визнання геноциду зайняв 14 років. Враховуючи, що факт визнання геноциду не є предметом даного позову України, сподіваємось на швидший судовий розгляд. В будь-якому випадку, всі факти, що будуть встановлюватись в ході судового розгляду найвищим судовим органом у світі можна використовувати, як джерело права на користь України.