Критерії визначення розміру застави у корупційному кримінальному провадженні

Застава — це, за логікою чинного Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), другий за обтяжливістю запобіжний захід після тримання під вартою. Окрім того, розмір застави обов’язково визначається при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Корупційні злочини не відносяться до винятків, коли суд може не визначати розмір застави. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок суду з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, за умови звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов’язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Заставу може вносити як сам підозрюваний, обвинувачений, так і інша фізична або юридична особа (заставодавець). Найважливішим у сутності застави є те, що це захід процесуального примусу, спрямований на стримування від порушення процесуальних обов’язків, позбавлений будь-якого карального підтексту. В жодному разі застава не може розглядатися як грошове стягнення або притягнення до відповідальності. Так само застава не може розглядатися як компенсація за злочин, у якому підозрюють чи обвинувачують особу.

Застава є лише гарантією належної процесуальної поведінки. У разі відсутності порушень застава повертається заставодавцю. Застава є єдиним запобіжним заходом майнового примусу. Особливість корупційних злочинів полягає у тому, що вони так чи інакше пов’язані з певною вигодою. Якщо скласти портрет особи, яка вчинила корупційний злочин, то можна сказати, що така особа може як мати велику жагу до грошей, так і вважати, що гроші — це лише механізм досягнення мети. У першому випадку застава повною мірою здатна виконувати своє завдання, а в другому може перерости у спосіб для підозрюваного чи обвинуваченого «відкупитися» від тримання під вартою та використати заставу для подальшого переховування від суду. Тому суд має дуже прискіпливо підходити до визначення розміру застави.

Критерії визначення розміру застави

Під час визначення розміру застави суд зобов’язаний врахувати критерії, встановлені ч. 4 ст. 182 КПК України:

• обставини кримінального правопорушення;
• майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого;
• інші дані про його особу;
• ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд має врахувати вказані критерії та визначити такий розмір застави, який, з одного боку, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, а з іншого — не буде завідомо непомірним. У ч. 6 ст. 177 КПК України визначено максимально можливий розмір застави. Для тяжких злочинів такий розмір становить від 20 до 80, а для особливо тяжких — від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому у виняткових випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Верхньої межі розміру застави у такому разі немає. Але необхідно наголосити, що відступ від встановлених розмірів застави може мати місце тільки у виняткових випадках, чим регулярно зловживають Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Вищий антикорупційний суд (ВАКС).

НАБУ по-філософськи дивиться на заставу

НАБУ до визначення застави підходить за принципом афоризму українського філософа Григорія Сковороди: «Бери вершину — і матимеш середину». Очевидно, що такий підхід сформувався тому, що суд не має прав і повноважень самостійно, на власний розсуд, обрати більш суворий запобіжний захід, ніж той, про застосування якого просить сторона обвинувачення. У разі, якщо, на переконання судді, розмір застави не здатен забезпечити досягнення мети кримінального провадження і виконання завдання, для якого він застосовується, то суд може відмовити у застосуванні застави (приклад: ухвала слідчого судді ВАКС від 11 травня 2023 року у справі №991/4048/23 — у цій справі суд вважав, що треба застосувати більш суворий запобіжний захід). Така позиція суду, на моє переконання, не відповідає меті кримінального провадження. Фактично суд не застосував ніякий запобіжний захід, а замість цього «натякнув» детективу, що треба просити більше. Цим самим слідчий суддя перебрав на себе функцію обвинувачення.

У подальшому ухвала слідчого судді була скасована Апеляційною палатою ВАКС, яка вирішила застосувати заставу у розмірі рівно утричі меншому, ніж просило НАБУ. І це системний підхід детективів. Майже кожного разу НАБУ просить більше, ніж ВАКС дійсно застосовує.

Наприклад, у справі №991/4809/23 (ухвала ВАКС від 8 червня 2023 року) детектив НАБУ вважав, що для особи, яка:

• за період з 2015-го до 2022 року отримала доходи на загальну суму 412 863 грн (51 607 грн на рік);
• за перший квартал 2023 року отримала 42 000 грн;
• є власницею автомобіля марки ГАЗ 33021 ГАРЗ ПБ3302СПГ 2004 року випуску (станом на момент звернення з клопотанням орієнтовна вартість такого автомобіля становила близько 110 000–130 000 грн).

Інші відомості суддею не враховувались, як і те, що підозрювана має на утриманні сина та матір пенсійного віку. За переконанням НАБУ, для стримування власниці «Газелі» від негативної поведінки необхідно визначити заставу у розмірі 2 млн грн. Окрім того, детектив просить застосувати п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто застосування застави у більшому розмірі, ніж визначений для злочинів такої тяжкості.

Нагадую, що таке збільшення може допускатися лише у виняткових випадках. Детектив не навів жодного обґрунтування, який же винятковий випадок наявний, щоб застосувати до особи з пенсією близько 10 000 грн на місяць занадто неспівмірний розмір застави. Слідчий суддя ВАКС у згаданій справі розділяє описаний вище підхід і також вважає розмір застави, запропонований детективом, неспівмірним і визначив заставу у розмірі 268 400 грн. Слідчий суддя дійсно більш ніж у сім разів зменшив запропонований детективом розмір застави. Проте залишається незрозумілим, на підставі яких критеріїв слідчий суддя вирішив застосувати заставу у розмірі, яка, відповідно до оцінених слідчим суддею обставин, у два рази перевищує вартість власності наявного в особи майна та у 25 разів — місячний дохід (інші обставини слідчий суддя не досліджував).

Відсутність причинно-наслідкового зв’язку між розміром застави та критеріями її визначення у рішеннях ВАКС

ВАКС, як правило, визначає значно менший розмір застави, ніж просить НАБУ. Не можна заперечувати, що під час визначення розміру застави ВАКС дійсно посилається на критерії, передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України. Але ВАКС просто посилається на ці критерії, однак відсутня єдність щодо їх впливу на розмір застави. Йдеться про те, що суддя суб’єктивно оцінює обставини, і за абсолютно ідентичних умов може бути застосований різний розмір застави.

Практика ВАКС щодо визначення розміру застави не є прогнозованою. Неможливо визначити, який приблизний розмір застави може бути призначений судом. Найбільш наочно це можна проілюструвати на прикладі рішення слідчого судді й апеляції на нього у справі №991/3716/23. Слідчий суддя ВАКС 2 травня 2023 року визначив заставу у розмірі 2 684 000 грн. 12 травня 2023-го Апеляційна палата ВАКС скасувала зазначене рішення, зменшивши розмір застави до 1 610 400 грн. Ухвала суду апеляційної інстанції не містить відомостей про дослідження доказів, які не були досліджені слідчим суддею. Проте Апеляційна палата ВАКС, базуючись на одних і тих самих вихідних даних, дійшла іншого висновку щодо розміру застави, вказавши: «При цьому колегія суддів вважає безпідставним посилання слідчого судді на те, що відповідно до наявних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб, платників податків за період з 2013 до 2022 років податковими агентами нараховано ОСОБА_6 доходи на загальну суму 3 231 666 грн, адже зазначений дохід отримано сукупно за дев’ять років». Слідчий суддя під час постановлення ухвали також зазначав, що це дохід саме за дев’ять років. Це було враховано слідчим суддею.

Фактично незгода апеляції з рішенням слідчого судді полягає лише в оцінці розміру. Очевидно, що тут має місце суб’єктивне ставлення судді до конкретних обставин. Одним словом, слідчий суддя вирішив, що для особи, яка в середньому за рік заробляє приблизно 359 000 грн, співмірною буде застава, яка у 7,5 разів більше річного доходу. Тоді як Апеляційна палата просто оцінила, що для людини з таким рівнем достатку буде співмірною застава не у 7,5, а у 4,5 рази більшою за річний дохід. Проблема полягає в  тому, що неможливо встановити, чим саме керувалась Апеляційна палата, що саме такий розмір застави не буде завідомо непомірним.

Чому саме у 4,5 рази більше за річний дохід, а не, наприклад, у 3 чи 6? На моє переконання, ця проблема лежить не у площині законодавства. Закон і не має бути настільки конкретним, не залишаючи простору для його застосування суддею. Роль судді і полягає у тому, щоб гнучко застосовувати закон, а останній має бути таким, щоб суддя міг це зробити. Критерії, закріплені КПК України для визначення розміру застави, є цілком обґрунтованими. Однак ВАКС не створив єдиної правозастосовної практики, щоб сторонній спостерігач міг зрозуміти, чому розмір застави саме такий, а не більший чи менший.

Для розв’язання цієї проблеми судді ВАКС мають не просто перелічувати обставини, які вони враховують (майновий та сімейний стан особи, ризики невиконання обов’язків тощо), а чітко вказувати причинно-наслідковий зв’язок між фактичними обставинами, які вони дослідили, та їх впливом на розмір застави. Сторонній спостерігач має розуміти, як кожна обставина збільшує або зменшує (і наскільки) розмір застави. Звісно, це залежить від конкретних обставин справи загалом.

Але логіка судді, як він аналізує ці обставини у сукупності, має бути зрозуміла. На жаль, наразі практика правозастосування ВАКС не дає змоги передбачити можливий розмір застави та вплив на нього конкретних обставин. Тим паче, як правило, ВАКС виходить за межі розміру застави, визначені КПК України. У таких випадках суд має максимально глибинно з’ясувати всі обставини та пояснити їх кореляцію з розміром застави. Недотримання цього принципу вже стало причиною для винесення Європейським судом з прав людини рішення проти України у справі «Істоміна проти України» (остаточне рішення від 13 квітня 2022 року).

ВАКС розглядає можливість отримання доходу від злочину особою як основний критерій для визначення розміру застави

Ухвалою від 24  січня 2023  року у  справі №991/510/23 слідча суддя ВАКС застосувала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі більше 100 млн грн. Такий розмір застави був обґрунтований слідчою суддею тим, що підозрюваний є організатором тяжкого корупційного злочину, а відтак, як вказано у рішенні, «основна частина вигоди від ймовірно вчиненого кримінального правопорушення могла відійти йому». Ухвалою від 24 травня 2023 року у справі №991/4496/23 слідча суддя ВАКС застосувала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 30 млн грн.

Під час визначення розміру застави слідча суддя взяла до уваги ймовірну частку підозрюваного від вчинення злочину. Фактично слідчі судді вирішили, що підозрювані, ймовірно, легалізували отримані від злочину кошти або перевели на рахунки підконтрольних іноземних компаній. На думку суддів ВАКС, цим вони виконали приписи п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, яким визначено, що при застосуванні запобіжного заходу суддя зобов’язаний також врахувати розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа. Дійсно, суддя зобов’язаний надати цьому оцінку. Але не під час визначення розміру застави, а під час вирішення, чи можна взагалі застосувати запобіжний захід. Після того як суддя дійшов висновку, що він має право застосувати запобіжний захід, і вирішив, що застава є адекватним запобіжним заходом, слідчий суддя визначає її розмір. Критерії визначення розміру застави передбачені іншою нормою КПК України — ч. 4 ст. 182. Підхід, який застосовує ВАКС, є хибним з огляду на те, що факт отримання особою доходу від злочину є припущенням НАБУ, а не встановленим фактом. За таких умов у разі, якщо це припущення не відповідає дійсності, суддя свідомо визначає завідомо непомірний розмір застави.

Тобто суддя ВАКС, визначаючи мільйонну заставу, базуючись переважно на припущеннях НАБУ щодо ролі особи у вчиненому злочині та отриманих від злочину доходах, створює передумови для безальтернативного ув’язнення особи.

Підсумок

Застава не є каральним інструментом, а надмірний розмір може перетворити її на безальтернативне ув’язнення. Враховуючи те, що НАБУ вже створило для себе принцип завжди просити завідомо непомірний розмір застави, то ключову роль у контролі за дотриманням справедливого балансу інтересів має відігравати саме ВАКС. На практиці ВАКС майже у кожному випадку призначає менший розмір застави, ніж просить НАБУ. Але все одно залишаються проблемні аспекти визначення розміру застави, які можуть стати підставою для порушення прав підозрюваних, обвинувачених:

• Простого посилання на критерії, визначені КПК України, недостатньо для обґрунтованого судового рішення. Суддя має продемонструвати причинно-наслідковий зв’язок, як кожна обставина впливає на розмір застави. Судді ВАКС же просто перераховують досліджені обставини і визначають розмір застави на свій розсуд.
• ВАКС не має під час визначення розміру застави базувати свою думку на припущеннях НАБУ щодо ролі особи у вчиненні злочину та можливих одержаних доходах від злочину. У разі, якщо такі припущення не справдяться, то ВАКС визначить завідомо непомірний розмір застави, тобто ухвалить безальтернативне ув’язнення особи.