Приборкати мікрокредитування: які наслідки внесення малих позик під дію законодавства про захист прав споживачів?
Статистичні дані свідчать, що попит населення на отримання малих та короткострокових позик щороку зростає на близько 80%. При цьому значна частина (близько 60%) таких кредитів оформлюється дистанційно: через інтернет за кілька хвилин після ознайомлення з яскравою рекламою фінансової компанії щодо вигідних умов кредитування під 0%. Звичайно, в сьогоденних реаліях такі позики часто закінчуються зростанням суми боргу споживача в багатократному розмірі та неспроможністю її повернути.
З 2016 р. в Україні діє Закон «Про споживче кредитування», який у більшості випадків не охоплював малі позики, що надаються небанківськими кредитними установами. Виправити таку ситуацію покликаний законопроєкт No1109 «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій», прийнятий Верховною Радою України 15.09.2020 р.
Ключові зміни, запропоновані законопроєктом, полягають у наступному:
- позики, які видаються на строк до місяця, а також позики на суму, що не перевищує мінімальної заробітної плати (мікрокредити), починають підпадати під дію закону «Про споживче кредитування»;
- мікрокредити нарівні з іншими споживчими кредитами мають супроводжуватись повним інформуванням клієнта про загальну вартість, реальну відсоткову ставку, супутні витрати тощо. Виключення — відсутність обов'язку кредитодавця надавати клієнту паспорт споживчого кредиту за встановленою формою;
- сума боргу, яка може бути сплачена у випадку невиконання зобов'язань за мікрокредитом (включно з відсотками, штрафом, пенею та іншими платежами), не повинна перевищувати подвійного розміру отриманих клієнтом коштів;
- процентна ставка за мікрокредитом у разі порушення умов договору позичальником не може бути змінена у бік погіршення (збільшення) для споживача;
- для укладення договору щодо споживчого кредиту (будь - якого) клієнту слід надати доступ до інформації, яка складає його кредитну історію, а також погодитись на поширення інформації про такий кредит через бюро кредитних історій, що включене до відповідного реєстру;
- унормовано порядок передання інформації про кредитну історію споживача у разі відступлення прав за споживчим кредитом, зокрема, встановлено обов'язок осіб, до яких перейшло право вимоги за таким кредитом, укласти договір на надання та отримання інформації щодо кредитної історії з відповідним бюро.
У вказаних нововведеннях є позитивні зрушення як для споживачів (у частині обмеження непропорційного збільшення боргу за малими позикам, надання відкритої інформації щодо їх реальної вартості), так і для кредитодавців (у частині посилення вимог щодо формування кредитних історій для кожного клієнта). Хоч запроваджені положення переважно балансують у бік захисту прав споживачів, вони є закономірними з огляду на значні темпи зростання частки мікрокредитів на ринку фінансових послуг.
Безсумнівно, обмеження можливості нараховувати проценти, штрафи і пені за кредитом суттєво знизить зацікавленість кредитодавців у такому виді кредитування. Поряд з цим, зміни можуть дійсно стимулювати споживачів уникати отримання непомірних позик, а також запобігати доведенню клієнтів до неплатоспроможності через отримання незначних, на перший погляд, кредитів.
Тим не менш, законодавець не передбачив вимог до форми надання споживачу інформації про мікрокредит (наприклад, паспорт за формою, яка передбачена для всіх споживчих кредитів) для уникнення надмірних формальностей при видачі малих позик. Відсутність такої (або подібної) форми може провокувати кредиторів до використання різних способів приховування дійсної інформації про кредит у подальшому.