«Судовий мейнстрім»
Які події 2020 року, на вашу думку, стали найбільш ключовими, яскравими та репрезентативними в судовій системі України?
Відповідаючи на таке досить комплексне питання, я би хотів зупинитися на наступних подіях та процесах, які в чомусь були знаковими, в чомусь викликами, а в чомусь навіть довгостроковими трендами.
1. Пандемія COVID-19, яка стала найбільш визначальною подією не лише 2020 року, а й для всього 21 століття, впливаючи на всі сфери суспільного життя. Її вплив яскраво відчувається і на судовій практиці, адже палітра наслідків досить широка, починаючи з труднощів фізичної участі в засіданнях як окремих сторін, так і суддів, закінчуючи дефіцитом фінансування судових установ. Проте разом з труднощами з’явилось і багато потенційних можливостей як, наприклад, електронне та дистанційне судочинство.
2. Штучно створений кадровий дефіцит, спровокований рішенням КСУ щодо Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування №193-ІХ, яке серед інших положень визнало неконституційними зміни щодо порядку формування ВККС. Це заблокувало кадрові рішення, які входять до функціоналу цього органу, ставши однією з основних причин кадрового дефіциту в судовій системі, який сягає понад 30 відсотків. Подальші дії законодавця були спрямовані на те, щоби комплексно вирішити цю проблему. Найбільш дискусійне питання – участь міжнародних експертів, залишається як ніколи гострим. Взагалі воно відкрило досить важливий тренд подальшого реформування системи правосуддя – зростання ролі міжнародних інституцій, часом фінансового аспекту, які під черговий кредит намагаються отримати ще більше впливу на кадрові питання вітчизняного правосуддя.
3. Активізація ролі Конституційного суду України, особливо в оцінці відповідності Основному закону важливих актів в сфері антикорупційної та судової реформи. КС України став повноцінним гравцем не тільки в сфері судочинства, а й в політичному житті. Зворотній бік цієї ситуації в тому, що такі рішення викликали хвилю критики, часто необґрунтованої, в адресу всієї судової системи, що дало змогу окремим політикам (часто далеким від реалій справ) говорити про перезавантаження, навіть виносячи ці події на міжнародний загал.
4. Прийняття «антиколомойського» закону. Хоч це і не суто «судова» тема, але ця подія значно вплинула та буде впливати на перебіг спорів між колишніми власниками банків, а також на порядок діяльності ФГВФО та порядок врегулювання відносин щодо простроченої заборгованості таких неплатоспроможних банків. Цей закон підняв гостру дискусію щодо граней права на судовий захист і наскільки конституційно надавати певним органам держави судовий імунітет всередині країни.
5. Діяльність Великої Палати Верховного Суду. І хоч вона запрацювала ще наприкінці 2017 року, саме в 2020 можна чітко спостерігати усталену практику застосування судами нижчих інстанцій сформованих нею висновків, нове «прецедентослідувальне» відношення щодо них. Саме цей рік показав що Великої Палати досить продуктивна, і навіть попри спірність судових рішень з точки зору обґрунтованості та логіки, суди в цілому бояться відступати від висновків Великої Палати.