Україна проти росії в Міжнародному суді справедливості
— Чи вплине нехтування тимчасовими заходами на рішення по юрисдикції?
— МС ООН своїм рішенням про тимчасові заходи від 16 березня 2023 року постановив, що рф повинна до винесення остаточного рішенняу справі призупинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України. Крім того, росія повинна також забезпечити, щоб будь-які військові або нерегулярні збройні формування, які можуть бути спрямовані або підтримані нею, а також будь-які організації та особи, які можуть підлягати її контролю або керівництву, не вживали жодних заходів для сприяння цим військовим операціям.
МС ООН дійшов такого висновку:
«...Україна має правдоподібне право не бути підданою військовим операціям з боку рф з метою запобігання та покарання за стверджуваний геноцид на території України...
...Суд вважає, що цивільне населення, яке постраждало від цього конфлікту, є надзвичайно вразливим. «Спеціальна військова операція», яку проводить російська федерація, призвела до численних смертей і поранень серед цивільного населення...
...У зв’язку з цим Суд бере до уваги резолюцію A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, яка, inter alia, «висловлює серйозну стурбованість повідомленнями про напади на цивільні об’єкти, такі як житлові будинки, школи та лікарні, а також про жертви серед цивільного населення, зокрема жінок, людей похилого віку, осіб з інвалідністю, і дітей», «[r] визнає, що військові операції російської федерації на суверенній території України мають масштаби, яких міжнародне співтовариство не бачило в Європі протягом десятиліть, і що необхідні термінові дії, щоб врятувати це покоління від лиха війни», «[c] засуджують рішення російської федерації підвищити боєготовність своїх ядерних сил» і «[e] xpress[es] серйозну стурбованість у зв’язку з погіршенням гуманітарної ситуації в Україні та навколо неї зі збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб і біженців, які потребують гуманітарної допомоги...».
Отже, фактично 16 березня 2022 року МС ООН визнав головний юридичний факт, який підтверджує незаконність війни. Це судове рішення буде мати важливе значення для майбутнього спецтрибуналу та розв’язання питання репатріації, компенсації завданих збитків та інших спорів в інтересах України.
Важливо також, що, приймаючи рішення про тимчасові заходи, Суд офіційно визнав, що позов України підпадає під положення Конвенції про геноцид та prima facie (попередньо) він має необхідну юрисдикцію МС ООН відповідно до ст. IX Конвенції.
Щодо юридичної сили такого рішення слід зазначити, що згідно зі ст. 41 Статуту МС ОНН накази про тимчасові заходи мають обов’язкову силу і створюють міжнародно-правові зобов’язання для будь-якої сторони, якій адресовані тимчасові заходи.
Очевидно, що рф вкотре знехтувала рішенням найвищої судової установи ООН, що має обов’язкову силу для країн-учасників, та продовжує здійснювати військову збройну агресію на території України, всупереч усім установленим нормам міжнародного права. Вказаний факт є черговим підтвердженням недобросовісності дій рф, що може слугувати додатковим аргументом на користь України під час розв’язання питання юрисдикції спору.
При цьому, за логікою рф, якщо Суд визнає відсутність юрисдикції в цій справі, то й тимчасові заходи будуть недійсними. Водночас російська сторона не надала до Суду обґрунтованих підстав для відмови у визнанні юрисдикції, тож правда — на боці України.
27 вересня завершилось останнє підготовче слухання, на якому рекордна кількість держав (32) підтримали український позов. Красномовним на цих слуханнях є той факт, що рф не надала жодних доказів, що могли б свідчити про факт геноциду. Ба більше, промова представника росії завершилася набагато раніше наданого їй таймінгу, що свідчить про відсутність юридичних аргументів для побудови стратегії захисту. Далі Суд має визначити, чи має він повноваження розглядати цю справу, та винести відповідне рішення на відкритому засіданні, дата якого буде оголошена пізніше.
Безперечно, на боці України — всі аргументи, докази та підтримка країн-учасників. Незважаючи на добровільний механізм виконання рішень МС ООН, Україна вже провела плідну роботу над створенням міжнародного трибуналу в Гаазі, який у майбутньому матиме повноваження для притягнення винних у геноциді українського народу, факт скоєння якого є очевидним для міжнародної спільноти.
Перемога України у цьому спорі буде стосуватися не лише подальшої ініціації Україною спорів про компенсацію шкоди, завданої рф. Рішення у цій справі може також слугувати прецедентом для запобігання подальшої реалізації загарбницької політики росії, яка вже вкотре виправдовує свою військову агресію уявною «самообороною», маніпулюючи ст. 51 Статуту ООН.
— Чи слідкуєте за процесом? Наскільки остаточне рішення (не проміжне — юрисдикційне) вплине на репарації?
— Міжнародний суд у Гаазі (МС ООН) — це найвища судова установа ООН, що була створена після Другої світової війни для розгляду скарг щодо ймовірних порушень міжнародного права. Рішення Міжнародного суду є обов’язковими для сторін справи, але, на жаль, вони не мають механізмів примусового виконання.
Так, ч. 1 ст. 94 Статуту ООН передбачає, що кожен член Організації зобов’язується виконати рішення Суду по тій справі, в якій він є стороною. У ч. 2 ст. 94 Статуту визначено, що у випадку, якщо якась сторона у справі не виконає зобов’язання, покладене на неї рішенням Суду, інша сторона може звернутися в Раду Безпеки, що може, якщо визнає це за необхідне, надати рекомендації або ухвалити рішення про вжиття заходів для приведення рішення у виконання.
При цьому в міжнародному праві розповсюдженою практикою є посилання на рішення у справах МС ООН, що робить таку практику фактично прецедентною, а будь-які рішення МС ООН — джерелом права.
Нагадаю, що одна з позовних вимог України у цій справі — зобов’язати рф повністю відшкодувати всю шкоду, заподіяну росією внаслідок будь-яких дій, вжитих на підставі неправдивої заяви рф про геноцид.
Отже, встановлені МС ООН у ході розгляду цієї справи обставини будуть у подальшому використовуватись Україною для ініціювання інших позовів щодо відшкодування шкоди, заподіяної росією.